Аннотация
— А ти подумала про нього? Чи тобі здається якщо ти зникнеш звідси він забуде тебе? — знову без емоційно запитав він мене.
— Можливо я роблю помилку, — якось розгублено сказала я. — Йому потрібна краща й ми з тобою знаємо хто це. Він мене забуде й все стане на свої місця.
Ці слова були останні. Я подивилася на мого співрозмовника й здається він зрозумів усе без слів. Мені час. Більше тут знаходитися немає сенсу. Кілька кроків розділяли мене і невідомий, але такий спокусливий світ. Я впевнено пройшла цю невелику відстань. Відкрила двері й почула такий знайомий, рідний голос:
— Невже ти дійсно думаєш, що я зможу забути тебе?!
Ці слова він вимовив тихо, але так болісно, що здається моє серце перестало битися. Самотня сльоза торкнулася моєї щоки, не наважуючись повернути голову назад я переступила поріг…
Комментарии к книге "Згадай мене чи зі світанком нас не стане (СИ)"