Аннотация
Герой повісті «Навіжена» Дем'ян Антонович Ломицький згадує милу Марусю та мріє про одруження з нею: «І спати хочеться, і чогось мене сон не бере, — подумав Ломицький, позіхнувши, — сьогодні, йдучи на службу, я стрівся з Марусею Каралаєвою і провів її до банку. Вона попрощалась зо мною і тихою ходою пішла по сходах в банк, де вона має службу. Невесела її служба — мабуть, така, як і моя в контрольній палаті. Шкода дівчини. А гарна дівчина: брови густі, неначе чорний оксамит, губи повні, червоні, очі великі, карі. Вид в дівчини трохи сільський; здоров'ям пашить од її міцної постаті; вона й на вдачу добра...»
Чи допоможе місцева сваха здобути йому бажану царівну з зачарованого замку?
Комментарии к книге "Навіжена"