Аннотация
- Сковорідкою мене ще не били. - ображено відказав він.
- Ніколи не пізно, відкрити щось нове. - хмикнула я.
- І це мені говорите ви? - взяв він високу ноту і тут же заскиглив. - Ай, моя голова.
- Не робіть різких рухів, посидьте тихо.
- Хоч би не струс мозку був.
- Якщо ви зараз хочете довести мене до істерики то у вас то виходить добре.
- Справді? А то на вигляд ви така незворушна…
- Ярослав Павлович, я вибачилась. Я не можу повернути час назад і все змінити. Мені жаль, що я вас вдарила. Звісно якби я могла зрозуміти, що то ви, то нізащо не стала б вас бити сковорідкою. - після спогаду про сковорідку, він трагічно скривився.
- Ладно, але я отримав моральну травму на все життя.
- І що ви від мене хочете?
- Компенсації. - раптом заявив він
- Якої?
- Я ще не придумав.
- Ви чудовисько. - похитала я головою, але під час цієї пустої балачки я змогла опанувати себе. Мої руки навіть перестали нервово труситися.
- Не лестіть мені. - оглядаючи мою кухню відповів він.
Комментарии к книге "Крайня межа (СИ)"