Об авторе

Народився в сім’ї інженера. Після закінчення школи 1938 К. вступає до Одеського індустріального інституту, а 1939 ще й на заочний відділ інституту іноземних мов. Ще в шкільні роки К. почав писати вірші й оповідання, деякі з них публікувалися в піонерській пресі. Навчаючись в інституті, К. пробує перекладати. Остаточно зрозумівши, що майбутня спеціальність його не влаштовує і що він хоче займатися літературою, К. 1940 полишає інститут і добровільно йде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету.

У липні 1941 частина, в якій служив К., потрапила в оточення німецьких війск у Західній Білорусії. Уникнувши полону, К. повертається на початку 1942 в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, зв’язаної з ОУН. К. організовує книгарню української літератури "Основа", а виручені гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідувала румунська сіґуранца.

1944 виїздить до Румунії, звідки в липні того ж року нелеґально повертається у звільнену Одесу. Але третього ж дня після повернення, при спробі відновити зв’язок ыз колишніми гуртківцями, К. був заарештований. Під час слідства К. обіцяли звільнити, якщо буде доносити про настрої студентської молоді, але він відмовився.

07.02.45 військовий трибунал Одеського військового округу засудив К. за ст. 54-1б, 54-11 КК УРСР до 25 р. позбавлення волі. Карався в багатьох таборах (будував залізницю на р.Печорі, рубав ліс коло Магадана, добував золото на Колимі, будував магістраль Тайшет - Лена, шив одяг у Мордовії).

Коли умови в таборах після смерти Сталіна пом’якшали, К. береться за літературну працю і багато пише — вірші, віршовані казки, п’єси, перекладає. Деякі з його творів навіть публікувалися в центральних виданнях (наприклад, у ґазеті "Літературна Україна"). 1954 розпочинає велику роботу над Словником українських рим.

19.12.60, після 16 р. і 5 місяців ув’язнення, К. звільняють постановою Дубравного ВТТ (виправно-трудовий табір) - на підставі ст. 2 Указу про амністію від 17.09.55 термін ув’язнення К. скорочений наполовину, тобто на 12,5 років.

Повернувшись до Одеси, К. закінчив курси механіків ремонту обчислювальних машин, працює за цим фахом, слюсарем, перекладачем у редакції обласної ґазети "Чорноморська комуна", позаштатним кореспондентом журналу "Україна", виїздить на заробітки до республіки Комі та ін. Часта зміна місць роботи пов’язана з його минулим: К. приймали на тимчасову роботу або звільняли, дізнавшись про табірне ув’язнення.

Попри це, вражає інтенсивність літературної праці К. Він багато перекладає, підготував книгу "Біоґрафія слів", часто виступає з дописами про мову, підготував до видання збірку гуморесок і фейлетонів, перекладає за договором з журналом "Дніпро" роман "Джейн Ейр" Ш.Бронте. І, нарешті, К. закінчив розпочатий ще в таборі Словник українських рим (біля 1000 друкованих сторінок). Ця праця (створювана, як правило, колективом авторів) була високо оцінена спеціалістами і, на їхню думку, має велике значення для розвитку літературної і мовної культури України. Досі в Україні нічого схожого не створювалося. Словник містить біля 60000 римованих пар, складених самим автором, а не взятих із творів поетів.

1961 К. одружився з Н.СТРОКАТОЮ. 1962 вступив на заочне відділення філологічного факультету Одеського університету.

К. брав дуже активну участь у громадському житті: збирав українські книги для Кубані, звертався до всіх інстанцій з пропозиціями організувати всенародні торжества до ювілею М.Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою і т. ін. 1965, занепокоєний наростаючою русифікацією шкіл і вузів, К. написав статтю "Про одну політичну помилку", а також листа Прокуророві України з проханням притягнути до кримінальної відповідальности міністра освіти України Ю.Даденкова за помилки, що призвели до порушення прав української нації.

К. став постійним автором самвидаву — розповсюджувалися всі відкинуті офіційними властями його праці й листи.

4 вересня 1965, під час першої хвилі арештів української інтеліґенції, у К. був обшук, та нічого недозволеного не виявили. Наступного дня К. розіслав по офіційних інстанціях категоричний протест з приводу безпідставного обшуку, а потім вручив консулам Польщі та Чехословаччини в Києві листи про „порушення ленінських норм національної політики“ в Україні та арешти серед інтеліґенції.

13.11.65 К. був заарештований. Оскільки не було жодного формального приводу для суду над К., то на подання КДБ Ґенеральний прокурор СРСР Р.Руденко опротестував звільнення К. за амністією. Без суду і розслідування К. відправили досиджувати 25-літній термін (8 р. і 7 міс.) у таборах суворого режиму. На знак протесту К. оголосив голодівку. В таборі К. написав низку звернень до офіційних інстанцій і громадськости, за що його покарали ШІЗО (штрафний ізолятор), а в 1966 — 6 місяцями БУРу (барак посиленого режиму). К. 5 разів оголошував голодівки протесту, які на 9-10 добу переривалися примусовим годуванням.

У Владимирській тюрмі К. зібрав свідчення в’язнів - учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю і намагався через свою дружину передати її на волю. Влітку 1969 був заарештований у тюрмі і 23.04.70 там же засуджений "відкритим" судом додатково ще на 5 р. тюрми і 3 р. таборів особливо суворого режиму, визнаний "особливо небезпечним рецидивістом". К. інкримінувались численні спроби передати на волю листи, книги і журнали з тайнописом, а також власних віршів. Усі тексти були написані саліцилатом натрію. Але й після цього К. вдавалося передавати на волю листи і заяви, зокрема, про Катинську справу, які одразу ж з’являлися в самвидаві. У проміжках між покараннями К. закінчив переклад "Джейн Ейр" Ш.Бронте і написав ще декілька зошитів для "Біоґрафії слів".

1967 в дружини К. Н.СТРОКАТОЇ-КАРАВАНСЬКОЇ був обшук, під час якого були вилучені її заяви з приводу незаконного арешту чоловіка і табірного вірша К. "Спадкоємцям Берії". Сама Н.СТРОКАТА була заарештована в 1971 і засуджена за ст. 62 КК УРСР на 4 р. таборів.

Усього К. провів у неволі 31 рік.

У листопаді 1979 еміґрував разом з дружиною до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства. В Україні трьома виданнями вийшов його “Практичний словник синонімів української мови” (1993, 2000, 2007), а в 1998 і 2006 і 2008 – "Російсько-український словник складної лексики", 2004 – „Словник рим української мови”, 2008 – книжка «До зір крізь терня, або Хочу бути редактором», 2009 – «Секрети української мови». Автор численних публікацій з питань культури мови та мовної політики, зокрема, в газеті «Літературна України», в електронній газеті «Майдан». Указом Президента України від 8.11. 2006 за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.

Бібліоґрафія:

Л.Алексеева. История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992.— С. 13, 20, 22.

Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 58, 59, 75, 115, 123, 167, 170.

А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 61, 148, 152, 165, 180, 191, 218.

Український правозахисний рух. Документи і матеріали УГГ.— Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1978.— С. 15, 66, 79, 80, 84, 191, 244.

Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.— С. 23; вип. 33.— С. 18, 40.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1976, вип. 42.— С. 36.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 43.— С. 15, 44, 103-104; вип. 44.— С. 44, 55-56,, 62; вип. 47.— С. 97, 98, 114.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 49.— С. 24.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 51.— С. 50, 85; вип. 52.— С. 53, 80.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 54.— С. 74, 85.
(c) http://archive.khpg.org/index.php?id=1113912131