Об авторе

Осип Тадейович Назарук — український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист.

Осип Назарук народився 31 серпня 1883 року в м. Бучач в родині кушніра. Навчався в Бучацькій та Золочівській гімназіях. За пропаганду соціалізму був відрахований з гімназії із забороною складати матуру (здавати іспит на атестат зрілості) в Галичині.

Вивчав право в Львівському університеті, в 1908 р. закінчив юридичний факультет Віденського університету. У 1904-05 роках очолював роботу «Січі» (українська студентська організація у Відні). У 1906-07 рр. — голова Львівської «Академічної Громади».

Після вибуху Першої світової війни Назарук тісно пов’язав свою долю з Українськими Січовими Стрільцями і став їхнім літописцем. 1916 р. у Львові вийшла праця Осипа Назарука «Слідами Українських Січових Стрільців», а у Відні побачила світ його ж книжка «Над Золотою Липою». Донині ці видання залишаються одними з найважливіших і найавторитетніших джерел вивчення історії УСС. Того ж 1916 р. у Львові вийшла ще одна книжка — «З крівавого шляху Українських Січових Стрільців», до якої був безпосередньо причетний Осип Назарук. У цю ілюстровану збірку оповідань і описів він вклав багато праці як автор, редактор і упорядник. А роком раніше Осип Назарук видав у Відні «Співанки УСС».

Письменника постійно вабила історична тематика. Його погляд зупинився, зокрема, на двох яскравих постатях минулого — князя Ярослава Осмомисла та знаменитої Роксолани, а також помандрував у часи монгольських набігів. Першою вийшла до читачів у 1918 р. «Українська повість з 12-го століття у двох частинах» — «Князь Ярослав Осмомисл». Товариство «Просвіта» нагородило цей твір престижною «Михайловою премією». Літературні критики відгукнулися на книгу Осипа Назарука по-різному. Полеміка між ними не припинялася кілька років. А читачі тим часом дуже активно розкуповували повість, її почали вивчати у школах. У цей період письменник написав ще дві повісті — «Проти орд Чінгісхана» і «Роксоляна», однак видати їх не вдалося: на заваді став буревій політичних і воєнних подій, що охопив Україну.

Після повернення до Галичини у 1919 р. він керував Прес-кватирою Української Галицької Армії. Згодом із урядом ЗУНР емігрував до Відня, де видав свій «Конспект споминів з української революції» під назвою «Рік на Великій Україні». В цій об’ємній книзі детально описував події від 5 листопада 1918 р. до 16 листопада 1919 р. Серед дійових осіб спогадів — В. Винниченко, С. Петлюра, інші історичні постаті. 1971 р. побачила світ і двотомна повість «Проти орд Чінгісхана».

Влітку 1922 р. Назарук виїхав з Відня до Канади і змушений був залишитися за океаном. У Канаді став відомий як співорганізатор гетьманського руху, а в США, куди переїхав у листопаді 1923 р., одна за одною видав свої книжки і брошури: «Тома Томашевський — піонер української преси в Америці», «Іван Данильчук — найбільший український гуморист в Канаді» та інші.

Повернувшись до Львова, Осип Назарук у 1928 р. почав редагувати газету «Нова зоря» — католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, кращі з них видавав брошурами. У 1930 р. побачила світ його доопрацьована протягом 1923 - 1929 рр. «історична повість з 16 століття» під назвою «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця». Також у Львові у різних видавництвах вийшли «Вчасна війна в північній Альберті», «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція» та ін.

Помер Осип Назарук 31 березня 1940 р. в Кракові, куди виїхав перед вступом радянських військ до Львова. Чимало з того, що він написав, залишилося в рукописах. Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого «визволення» 1939 р. книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім’я Осипа Назарука зникло з літератури. Нині письменник і його твори повертаються до читача.