Об авторе

Владимир Петрович Шаян (*2 августа 1908, Львов - †15 июля 1974, Лондон) - украинский философ, санскритолог, религиевед, психолог и педагог, основоположник Возрождения Родной Веры Украинцев (т.наз. язычества), Веры Предков, один из первых исследователей «Велесовой Книги», профессор.

Володи́мир Петро́вич Шая́н (*2 серпня 1908, Львів — †15 липня 1974, Лондон) — український філософ, санскритолог, релігієзнавець, психолог і педагог, поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч, основоположник Відродження Рідної Віри Українців, Віри Предків, один з перших дослідників «Велесової Книги», професор.
У ХХ ст. професор Володимир Шаян робить спробу відродження традиційної віри українців і 1934 р. засновує генотеїстичну течію Рідна Віра; в його розумінні Бог — багатовимірна сутність, яка постає у вигляді багатьох Богів з різними іменами. По смерті професора його учні у 1987 році опублікували його дослідження з язичництва — праці «Віра Предків Наших».
Сьогодні в Україні існує кілька десятків зареєстрованих і незареєстрованих громад, які виникли на основі Рідної Віри. Одна з київських громад язичників має назву «Православ'я», яку пояснює як «Божественний закон» (Прав) + рідновірська богослужба (славлення). Рідновіри мають власне вчення «Волховник», молитовник «Правослов» і обрядовий календар «Коло Свароже». Однією із відомих сучасних послідовників Шаяна в Україні є доктор філософських наук, етнолог, релігієзнавець Галина Лозко (Волхвиня Зореслава).

Народився Володимир Шаян 2 серпня 1908 року у Львові. Батько Володимира — Петро Шаян — походив з села Мшана і був підстаршиною австрійської армії, а за польської окупації Галичини — залізничним службовцем. Мати — Єва Дмитрик — походила із стародавнього селянського роду села Добростани, що на Яворівщині (Львівська область). Ще в дитинстві мати його часто возила у рідне село, а потім, вже будучи студентом, він часто проводив тут свої канікули. Пізніше Шаян з надзвичайною теплотою згадував щасливі дні, проведені у Добростанах, де і почув уперше ритуальне привітання женців «Дай, Боже, щастя!». Над змістом цих слів він замислився вже будучи дорослою людиною, перекладаючи найстарішу пам'ятку праарійської релігії Атхарваведу. Тоді ж Шаян зазначив, що це ритуальне благословення живе в українському народі не одну тисячу літ.
У 1927 році закінчив з відзнакою Українську академічну гімназію класичного типу, а у 1939 році — гуманістичний відділ Львівського університету ім. Івана Франка, де на трьох факультетах студіював філософію, психологію, педагогіку, расологію, санскритську філологію, порівняльне релігієзнавство, європейські мови і літератури. До початку другої світової війни В. Шаян обіймав посаду асистента кафедри орієнталістики Львівського Університету. Перша його дисертація «Індра в Ріґведі» була написана польською мовою. Тут ототожнюється індійський Бог Індра з нашим слов'янським Перуном.

5 листопада 1943 року під час німецької окупації Шаян створює нелегальну релігійно-політичну організацію «Орден Лицарів Бога Сонця», яка мала на меті провадити боротьбу проти Німеччини і Радянської Росії, за духовне і фізичне визволення України й українського народу від чужинського поневолення. Очевидно, Володимир Шаян мав зв'язок з ОУН, а у зверненні до проводу ОУН відмічалося, що Орден не творить окремої мілітарної одиниці, але включається в політичну і революційну ОУН. Однак домагається свободи релігійного віровизнання, як і свободи проголошення ідей і віри Ордену. Відомо, що в лавах УПА, членом якої був Володимир Шаян, воював і загін повстанців імені Перуна.
Під час наступу радянських військ, навесні 1944 року Шаян емігрує на захід, а членам свого ордену, які вирішили залишитись, наказав вступати до лав УПА, більшість з яких так і вчинила. Ймовірно, саме вони утворили повстанську групу ім. Перуна, яка діяла між селами Грабине і Підзвіринець.[1]
Емігрує науковець до Англії до Лондона. Тут він стає широко відомим своєю невтомною науковою і громадською діяльністю. За кордоном українці згуртувалися навколо В. Шаяна і почали видавати журнали «Орден», «Нова епоха», «Науково-літературний збірник», «Світання», розвідки про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, працю «Біблія як ідеологія» тощо.
Після капітуляції Німеччини Володимир Шаян став організатором і Президентом Європейської Президії Української Вільної Академії Наук (УВАН), а також Вільного університету, який пізніше об'єднався з вільним університетом у Мюнхені. Довгий час професор Шаян був директором Бібліотеки та музею ім. Тараса Шевченка у Лондоні при Союзі Українців Британії, головою Педагогічної Комісії, заступником голови ПЕН-клубу в екзилі, заступником голови ліги Європейської Свободи, членом Британського товариства Літераторів, головою спілки Вільних Українських Журналістів, головою Орієнталістів (сходознавців) тощо. Він частково переклав «Велесову книгу» і поклав початок її наукового вивчення. Під час свого перебування в Авґсбурзі професор створює паралельне крило лицарів «Ордену Бога Сонця» — дванадцять лицарів, серед яких був і майбутній автор «Мага Віри» Лев Силенко, якому Володимир Шаян надав лицарське імення Орлигора. Згодом він засудив Силенка за факт перекручення і спростачення прадавньої віри.
У травні 1947 року в Англії Володимир Шаян захистив науковий ступінь і звання професора.
Професор Шаян на міжнародних з'їздах виступав в обороні ув'язнених членів Руху Спротиву в Україні. Проводив антимосковські акції: «Я обвинувачую Сталіна», «Я не можу вернутися». Неодноразово брав участь у мітингах протесту проти сваволі Москви щодо поневолених нею народів.
Як доводив і стверджував Шаян, наші Предки задовго до Коперніка добре знали, що Земля не «покоїться на трьох китах» і не є пласкою, а є круглою і обертається в космічному просторі. Знали вони і про ту силу, що керує цим рухом — Прав. Поняттям Прави, як універсального закону руху Всесвіту, володіли ще трипільці VI—III тисячоліть до н. е.
Надзвичайно вагомий внесок професора на ниві дослідження української мови, історії нашого народу, найстаріших в історії людства систем мислення, поезії, філософії, віри. Як знавець багатьох слов'янських, західних і східних мов, він займався начебто «археологією мови», дослівно аналізуючи пракорені нашої прамови та мов інших народів світу.
Творча спадщина науковця надзвичайно багата, це філософські і дослідницькі праці «Найвища Святість», «Слово про похід Ігоря», «Джерело сили української культури», «Священний героїзм», «Прапор України», «Тризуб», «Дунай, Дніпро, Дністер», «Проблеми української віри», «Гімн Землі» і багато інших. Всі вони представляють величезну панораму нашої історії, духовності, культури. Праці Шаяна було зібрано його послідовниками та учнями в книзі «Віра Предків Наших».« Творчість В. Шаяна відмінна своїм ідеологічно-національним, філософсько-поглибленим змістом. У своїй філософській концепції він був послідовником Григорія Сковороди, вважаючи його “пробудником пробудників”, які почали замислюватись над прадавньою історією та духовністю України[2] »
Його велику бібліотеку, десятки творів, які ще не видавалися, було передано Дослідному інституту «Україніка» в Торонто.
Професор Шаян все життя провів у матеріальних скрутах, бо видавав на зароблені кошти свої книжки. Своєму брату Якову він писав, що «живе дуже багато, бо має дві хати книжок: одна — наукових, друга — своїх власних.»

Духовне пробудження
Переосмислення нашої історії відбулося у Володимира Шаяна ще з юнацьких літ. В автобіографії В. Шаян згадував:« Датою мого духовного прозріння уважаю 1934 рік, коли постала ідея відродження староукраїнської віри. Перед тим було переживання на горі Ґрехіт у Карпатах на Гуцульщині. Це місце я вважаю святим для себе і безконечно вертаю до цього переживання як одного з вибухів святости, визначеному в моїх творах. Я провів ніч у простій колибі в товаристві молодих гуцулів. І там на Гуцульщині я побачив нове обличчя фольклору. Але ідея відродження староукраїнської віри пізніше здобула своє ширше примінення як ідея "пан-арійського ренесансу. ...В 1934 році я вирішив у трьох ночах духової боротьби відновити старинну українську Віру не тільки як поезію, але як живу і творчу релігію[
Праці Лондонського періоду хиття нині можемо вважати основою теолого-філософського осмислення нашої етнічної віри. Професор вперше дав послідовне вчення про сутність генотеїзму, тобто «про єдино-божество як многопроявну, многоіменну і многоособову Істоту…»; це те саме, що й перекладене ним з Ріґведи «по-різному називають Волхви і Віщуни те, що є одне».
Володимир Шаян пише:« Я ніде не стрінув такого ясного і рішучого визнання генотеїзму, як саме в тексті Книги Велеса. Сварог є єдиний і всеобіймаючий. Сварог є єдиний і многопроявний. Сварог є многоіменний. Він і інші Боги є многоназивні і тисячоїменні. Вони разом творять Єдину Єдність Всесвіту, Небес, Світу Духів Предків і Невидимого Світу Прав’я. Ця могутня Всеєдність обнята однією всеобіймаючою стрункою концепцією Сварога, прикметною для Віри наших Прапредків»[4] »
У своїх дослідженнях професор Шаян виходить із власного принципу про те, що «Релігія даного народу є свідченням про нього самого, пізнати його віру — це пізнати його характер».

Останні дні
Одна з останніх праць професора — «Аналіза Влес Книги». Над нею він частково працював у шпиталі, де перебував у зв'язку з хворобою; останні записи до цієї теми зроблені за три дні до смерті (розділ «Ріґведа і Книга Велеса» датований 12 липня 1974). Тут Володимир Шаян стверджує про одночасність постання Ріґведи і Книги Велеса. У шпиталі також була написана праця «Богиня Світання».
Володимир Шаян помер у Лондоні від серцевої недуги на 66 році життя 15 липня 1974 року. Поховання його здійснено за обрядом Рідної Віри, а урна з його прахом була перевезена в Канаду і похована на Рідновірському кладовищі в Гамільтоні. Обряди виконували Мирослав Шкавритко (в Лондоні) і Мирослав Ситник (у Канаді).

Творчий доробок
Автор віршів „Орден бога сонця” (1936); релігійно-філософських текстів „Гимни Гигведи” (польськ.), „Повстань, Перуне!”; „Слово золотої діядеми” (1963), „Священний героїзм” (1964), „Баляда про Святослава” (1965), „Баляда лісового шуму” (1965), „Гимни землі” (1967).
Окремі твори:
Володимир. Баляда лісового шуму. – Лондон: Орден, 1965.
Володимир. Гимни землі. – Лондон: Орден, 1967.
Шаян В. Етичні, соціологічні і педагогічні погляди Григорія Савича Сковороди. 3-є вид. / За ред.Л. Ромена, Н. Роговського, Л. Муровича. – Лондон – Торонто : Вид-во Ін-ту В. Шаяна, 1972. – 22 с.
Шаян В. Найвище Світло: Студія про Сварога і Хорса. – Лондон – Торонто, 1969. – 54 с.
Шаян В. Священний героїзм як основа українського національного світогляду. Доповідь. – Б. м.: Легія українських повстанців у Великій Британії, 1958. – 20 с.
Шаян В. Слово золотої діядеми. – Лондон: Орден, 1963. – 22 с.
Шаян В. Терпіння молодого гуцула. – Львів: Накладом автора, б. р. – 48 с.
Шаян В. Українська символіка. – Гамільтон: Українське відродження, 1990. – 35 с.

Примітки
↑ 8 том «Літопису Української Повстанської Армії»: «Повстанська група ім. Перуна між селами Грабине і Підзвіринець, Комарнянського району, відбила 4.9.1944 р. 7 арештованих із села Повергів. Із 57 погромників-конвоїрів убито 45 та одного полонено» (стор. 173)
↑ д.ф.н Горбач Н. "Філософія", 1997
↑ Віра Предків Наших — стор. 79
↑ Віра Предків Наших — стор.134

Література та джерела
Володимир Шаян "ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ"
До 100-ліття В. Шаяна (Володимир Дмитрик)
СУГОЛОСНИЙ ДОБІ
ВОЛОДИМИР ШАЯН основоположник Відродження Рідної Віри
Овечко І. Поет-філософ українського лицарства (До 30-ліття діяльності проф. В. Шаяна – Володимира) // Вибрані поезії, нариси, оповідання, статті, рецензії. – Лос-Анджелес: Батурин, 1970 – С. 159-160.
Романенчук Б. Володимир // Азбуковник. Енциклопедія української літератури. – Філадельфія: Київ, 1973. – Т. 2. – С. 254-256.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.