Вуличні ліхтарі з П'ятою авеню зникли, коли карета, запряжена кіньми, з шумом зашуміла далі на захід у центр парку.
"Що щодо нього?" Очі Рити були вологими. "При чому тут він?"
"Думав, ти сказав, що знайшов якийсь зв'язок між вибухами", - обережно сказав Нік. Мені просто цікаво, що ви знаєте про нього. Ви, здається, знаєте його досить добре.
"О так. Він часто літав із нами. Його уряд був дуже зайнятий».
"Хіба це не було брутально для одноручної людини?"
Вона підняла підборіддя. «Ви бачили його. Він чудово тримався. Він втратив руку під час революції. Вальдес розповів мені все про це. Він був у своєму роді прекрасною людиною. Гадаю, те, що сталося сьогодні, було своєрідною жахливою політичною змовою».
«Кумедно, як завжди виникає ідея бомб, – розмірковував Нік. У сорока ярдах за ними за маленьким віконцем вимальовувався другий екіпаж, схожий на катафалк. «Ще одне питання, а потім повернемось до вашої історії. Чому ви захотіли зустрітися на вулиці та покататися у парку? Замість того, щоб дозволити мені відвести вас до якогось затишного ресторану, де ми могли б спокійно поговорити?»
Очі Рити зустрілися з ним. "Бо я не хотів потрапити в кут. Я не хочу, щоб мене оточували люди, коли я не можу довіряти ні чорту жодному з них.
«Я ціную твої почуття, – пробурмотів Нік, – але я думаю, що ти діяв за неправильним принципом. Водій… запусти двигуни, чи не так? Я думаю, ми могли б піти трохи швидше».
Рита напружилася. "Щось не так?"
«Можливо, не дуже. Просто тримайтеся подалі і будьте готові пірнути. У вас не було б жодної особистої зацікавленості в тому, щоб за мною стежили, чи не так?»
"За те, що ви стежили! Заради бога, ні!" Блакитні очі розширилися, показуючи водночас страх і здивування.
І хтось намагався дістатися до вас. Ви коли-небудь помічали, що хтось цікавиться Вальдесом? Або - спробуйте це так - чи є у когось підстави думати, що ви були особливо дружні з Вальдес?
"Ні", - відповіла вона. "Немає обом". Вона раптом здригнулася.
«Добре, повернемося до Стіва. Хто Стів?
"Його звали Стівен Андерсон". Її голос був низьким монотонним. «Раніше він літав на World Airways. Чотири місяці тому він розбився. Принаймні вони так сказали. Спочатку в газетах говорилося, що літак вибухнув у повітрі. Потім було слухання і вони сказали, що він розбився. Тому що він пізно лягав і пив. Ну він не був. Я повинен знати. Але вони мені не повірили. А потім кілька тижнів тому я почув, що вони знайшли багажну бирку з його ім'ям на ній, і я знав це не могло бути правдою”.
Перед ними виникла довга лінія вогнів та раптового сяйва. Попереду лежала 79 вулиця. Карета пригальмувала. Нік знову оглянув тил. Вагон номер два наближався. Він насупився. Водій, що сидить на передньому сидінні, не був ні старим, ні характерним для свого вигляду. Не було ні циліндра, ні човгаючої пози. Його охопила тривога, але він легко відкинувся назад, і його права рука знайшла Вільгельміну.
"Чому це не могло бути правдою?" він запитав. "У багажній бірці немає нічого дивного".
«На цей раз було».
Рух згустів, кінь нетерпляче заіржав. Карета позаду підійшла досить близько, щоб торкнутися.
«Вони мають бути так близько? Рух не такий уже й поганий!»
«Вірно, це не так, – тихо сказав Нік. «Відкиньтеся назад і опустіть голову».
"Яка?" Кінь позаду них вигнув голову і заржав. У Рити перехопило подих. "Ви маєте на увазі, що це те, що нас переслідує?" Вона нервово засміялася. «Але ж це смішно! Вони, звісно, нічого нам не зроблять. НЕ тут".
«Краще перестрахуватись, ніж шкодувати. Опусти голову!
Вона опустилася на сидіння нижче. Нік зімкнув пальці навколо оголеної дупи Вільгельміни.
"Хто вони?" прошепотіла вона.
"Хіба ви не знаєте?"
Вона похитала головою. І тут несподівано підозри Ніка підтвердились. Весь його досвід шпигунства не підготував його до чогось такого неймовірно кричущого і неймовірно неймовірного, як поведінка людей у другому вагоні.
Раптом з раптовістю пострілу з пістолета тріснув хлист. Гортанний голос скомандував "Хіяр!" як кавалерист з вестерну, і екіпаж, що стоїть за ними, відхилився від лінії і рвонув убік, коли кінь спритно відреагував на удар батогом. Їхній власний кінь шарахнувся. Нік кинувся через тіло Рити і блискавично жбурнув Вільгельміну. На секунду чи дві екіпажі були зовсім поряд.
Він побачив усе це у потворному спалаху. З іншого вагона на нього дивилося обличчя людини у суворому костюмі. Його права рука була відведена назад. Металевий предмет у формі яйця, що стискується в руці для метання, був гранатою. Обличчя було твердим, цілеспрямованим, майже позбавленим емоцій. Його очі на мить зустрілись із очима Ніка, коли рука виступила вперед.