Тепер він працював із великою швидкістю. Він дістав з кишені моток скотчу і перев'язав охоронцеві зап'ястя та кісточки. Він заткнув чоловікові рот носовою хусткою і заклеїв його скотчем. Він вийняв його револьвер із кобури, спустошив камери і поклав патрони в кишеню, потім поклав револьвер назад у кобуру. Потім він заштовхав чоловіка, що втратив свідомість, у простору тумбу столу і залишив його.
N3 безтурботно підійшов до сходів, що ведуть у номер Моріса Дефаржа. Коли він ішов, його посмішка була похмурою, і навіть під монголоїдним макіяжем Яструб дізнався свого хлопчика номер один у смертельній місії. Пора, подумав Нік, намагаючись відкрити м'які шкіряні двері нагорі сходів - настав час починати повертати борги! Товстун – ти перший!
Але спершу треба було зіграти невелику гру. Хоук натякнув, що це може спрацювати. Якщо ЦРУ мала правильну інформацію - а Хоук сказав, що людина ЦРУ померла в Китаї, щоб отримати цю інформацію, - що китайські червоні вторгаються в Синдикат! "Грай так", - сказав Хоук. Тож N3 спочатку так і грав.
N3 тихенько пройшов коротким, покритим товстим килимом коридору і зупинився, дивлячись у спальню. У номері було дуже тихо. Він замкнув за собою шкіряні двері. Вони були одні - тільки він і товстун, який зараз читає в ліжку.
Нік не одразу оголосив про себе. Він стояв у тіні і вивчав кімнату та чоловіка в ліжку. У повітрі витав слабкий запах ліків, з відтінком чогось на кшталт ладану. На тумбочці ліжка купа ліків - пляшечки, склянки, ложка, коробка з таблетками. Нік згадав, що у цієї товстої людини було серйозне захворювання серця. Він усміхнувся без тіні веселощів. Цей стан серця мало незабаром погіршитися!
Моріс Дефарж був одягнений у піжаму пурпурового кольору розміром із намет. Нік нарахував чотири підборіддя і зупинився. Цей чоловік був величезною ганчіркою, яка оточувала та сковувала його, як ліпний крем. У нього була пишна голова з гладким сріблястим волоссям, коротко остриженим, над млявим пухким обличчям. Відмінною особливістю був тільки ніс - це був дзьоб папуги, що різко стирчав і загнутий над скупим ротом, блідий рот, схожий на анус. М'ятою та безформною через відсутність зубів. Нік побачив зуби у склянці з водою на тумбочці.
N3 тихенько увійшов до кімнати, намагаючись не потрапити під яскраве освітлення ліжка. Його маскування було поспішним та імпровізованим - краще не перевіряти його занадто далеко.
«Добрий вечір», - сказав Нік китайською мовою. "Мені шкода, що я так несподівано напав на тебе, але я подумав, що найкраще, щоб наша перша зустріч була в повній секретності".
Товстун здригнувся і впустив книгу. Його рука ковзнула під подушку. Його світлі очі, прикриті жиром, з тривогою дивилися на Ніка. Хто... хто ви? Чого ви хочете?"
Нік усміхнувся. - Пістолет під подушкою, - зауважив він. Він сказав: "Гори!"
Тепер він дізнається. Знайте, чи коштувала смерть людини із ЦРУ. Горі, місце народження Сталіна, мало бути паролем для цієї операції. Так сказав Хоук – так сказали до ЦРУ.
Товстун помітно розслабився. Він тримав руку під подушкою, але маленький рот зморщився у спробі посміхнутися. "Горі", - сказав він. «Ви налякали мене до смерті, сер. Погано для мене також. У мене дуже хворе серце. Хіба ви не могли належним чином заявити про себе? Там черговий охоронець і…» Нова настороженість майнула по жирному обличчю. "Ви бачили охоронця?"
N3 кивнув головою. Він відповів: «Я бачив його». Він говорив китайською.
Товстун виглядав роздратованим. «Я погано говорю китайською. Вони це знають! Хіба ви не розмовляєте турецькою чи французькою?»
Нік похитав головою. "Англійська, сер?"
Дефарж кивнув головою. «Тоді англійська. Що ти хочеш? Я дуже хвора людина! У будь-якому разі я, ми, не чекали на тебе так скоро. А чому ти у Стамбулі? Це може бути небезпечно. Дуже нерозумно! Особливо зараз. Мали тут багато неприємностей – якщо вас запідозрять, буде лише гірше! "
Нік усміхнувся і трохи вклонився. Він був… на даний момент. Якщо він міг отримати інформацію, він шукав легкий шлях, добре. Якщо ні – шпильки були завжди!
«Ми дещо чули про ваші труднощі», - сказав він товстому чоловікові. «Знову американці, звісно. Ці гною черепахи! Але ви, здається, досить добре справляєтеся зі своїми справами, але це не наша турбота. Ви знаєте, що ми хочемо». Говорячи це, він уважно спостерігав за товстуном, намагаючись побачити ефект його слів. Як би мало він не знав про цю установку, було б легко помилитись.