Це була така крихітна ванна, тьмяно освітлена і на такій відстані багато світлових років. Він упав, похитнувся, упав і підвівся. "Гарний лікар Сікс отримає від цього задоволення", - туманно подумав Нік. Йому це сподобається! Мабуть, нагадає йому про ті дні, коли він убивав у таборах бідних безпорадних ублюдків.
Він знову впав. Він знову підвівся. Нарешті він був у ванній кімнаті. Він жорстоко сунув пальці у горло і спробував вирвати. Нічого! Він спробував знову, змушуючи себе рвати. Тонкий струмок огидного слизу ринув у нього з горла. Недостатньо. Недостатньо добре. І він знову падав у темряву, обертаючись у гладкому темному вирі, чорні скляні стіни стулялися.
Нік упав на таз. Він чіплявся за нього, його коліна тремтіли, як стебла бавовни під ним. Він порився в аптечці - може, він випив, щоб його вирвало!
Солі для ванни! Пляшка солі для ванн! І єдине іржаве лезо бритви!
Поспішайте! Маленька ванна кружляла, погойдувалася, кружляла від світла до темряви. Часу лишилося не так багато.
/ не помру!
N3 злив солі для ванн у таз і пустив воду. Він зачерпнув суміш, густу та ароматну, і проковтнув її. Гидко! Він опустив голову в таз і жадібно всмоктував суміш, як людина, яка вмирає від спраги. Бридко. Брудно. Але він хворів! У ньому виникла надія.
Нік різко виплюнув у таз. Його рвало, і блювання тривало. Потім він знову опустив голову в таз і випив блювоту!
Він знову захворів. Жахливо, нестерпно боляче, але він має це винести. Він має жити. Він полоснув лезом по грудях, відчуваючи лише легкий натяк на біль. Він знову вдарив себе, відчуваючи, як лезо глибоко встромилося, і побачив, що кров сильно почервоніла. Його знову вирвало, він розірвав собі горлянку, здіймався і рвався. Він упав від слабкості і мало не зламав собі ребра. Нарешті він міг стояти прямо чи майже прямо. Тепер у нього були сильні судоми, кишки стиснулися у болючі вузли. Але він був на межі. Тепер вікно!
Це має бути швидко.
Вони дивилися. Лікар Сікс спостерігав. Вони його ще не турбували. Напевно, його бавлять його витівки, його боротьба зі Смертю. Лікарю, мабуть, сподобалося спостерігати за газовими камерами!
Але якщо вони побачать, що він прямує до вікна, вони вгадають його наміри та зупинять його. Він був надто слабкий, щоб битися. Це має бути швидко та розумно.
N3, хитаючись, повернувся до кімнати і впав обличчям униз. Він лежав так деякий час, прикриваючи обличчя, збираючись із силами. Коли він вставав, він вдав, що йде до ліжка, потім хитався і падав боком до вікна. От і все. Це був би ШЛЯХ!
Йому було начхати, що там унизу. Це було краще, ніж залишитись тут, щоб померти, як піддослідний кролик, заради цього нацистського сучого сина. Він міг пронизати себе парканом, або вибити собі мозок об камінь, або просто приземлитися на навіс чи інший дах. Але він піде!
З болем, уже не діючи, він підвівся і, хитаючись, попрямував до ліжка. Він упав, підвівся, хитнувся до вікна.
Він квапливо пройшов крізь скляну пластину, пробивши голову та плечі, навіть не намагаючись захистити себе. Скло брязнуло і обсипалося навколо нього.
Він падав, повертався, падав і повертався – світ двічі обертався, і він ударився об воду.
Вода! Він був на Босфорі!
Він зробив глибокий вдих, вода ринула в його легені, і темрява повернулася.
Розділ 14
Prime Catch
Хтось намагався вирвати йому язик із коренем. Нік захлинувся і виплюнув. Він був смертельно хворий. Хтось ще сидів на його спині, мабуть, намагаючись вбити його, висунувши йому легені потужними ударами гігантських сталевих рук. Толкай-витягуй-дави-витягуй, усередину та назовні! Нік знову заткнув рота і продовжував виригати.
Тьмяно, слабо ніч плавно розпливлася у фокусі, і він почув чийсь крик: «Кус… Кус… його рве, як хвору дитину! Але він дихав. Хаккі! У тебе все добре! Продовжуй проводити реанімацію!»
Інший голос, голос людини, яка сиділа верхи на ньому і відкачувала йому легені, сказав: «Пеки… Пеки… будь такий добрий, Ахмеде, витягни його мову більше і менше використовуй свій! Швидше! будь спекшим за всіх! "
Нік згорбився і скотив чоловіка з себе. Він відчував себе напрочуд сильним. Мабуть він проковтнув половину протоки Босфор, жирну брудну солону воду, і в результаті повністю промив його кишки. Він лежав на грубому дерев'яному помості в скупченні риби. Двоє чоловіків, старий і молодий, здивовано дивилися на нього. Єдиним джерелом світла був ліхтарик, поставлений на купу риби. Нік зрозумів, що знаходиться на дагліані, платформі, з якої турецькі рибалки закидають сіті. Він побачив, що знаходиться приблизно за сто ярдів від берега.