Выбрать главу

Ось так у людей з’являються янголи-охоронці.

Романові не йшла з голови Кохановська. Він уже четверту годину лежав біля Оленки, обійнявши й наслухаючи, чи не перестала вона дихати від того снодійного. Але ні, мала спала міцно й спокійно, навіть не ворухнулася, коли він її роздягав і перекладав із дивана, готуючи постіль, і назад, на свіжі подушки й простирадла.

Кімнат виявилося дві: та, де зараз спала Оленка, у кінці коридору, ліворуч, і дещо більша, майже при вході у квартиру, праворуч. У ній було прохолодніше (певно, тому Аґнєшка і вклала Оленку в дальшій), а ще там покоїлося ціле море найрізноманітніших книжок, які навіть не вміщалися в шафі, а високими вежами стояли біля дальньої стіни. Був телевізор, за яким Роман знайшов величезну валізу з кількома десятками платівок класичного року й про — сто класики. У глибині валізи ховався програвач. На жаль, він не працював. Телевізор теж.

Кімната мала вихід на балкон, доволі затишний і милий, як на Романів смак, — з кріселком, стільцем і столиком між ними. Звідти можна було дивитися на засніжену вулицю, на підлозі валялося з десяток запальничок і кілька початих пачок цигарок різних марок. Очевидно, залишилися від тих, хто гостював тут в Аґнєшки.

— Витягла з лайна, залагодила всі мої справи, усе за мене влаштувала й вирішила, — сказав він сам до себе, повторюючи власні думки.

Потім він іще раз пройшовся помешканням, тримаючись за стіни, — саме так тут буде ходити вже завтра Оленка, — відсунувши або відкинувши з-під ніг усе, що могло їй завадити або нашкодити, і, швиденько вмившись, поліз до коханої під ковдру.

З вулиці час від часу долинали радісні вигуки й сигнали автомобілів, але потім і це все затихло, тільки поодинокі автівки шурхотіли колесами по дорозі. Четверту годину Романові не йшла з голови Аґнєшка Кохановська, він із величезною вдячністю згадував усе, що вона для них встигла зробити вже в перші години знайомства. Раптово йому подумалося, що він тепер житиме серед її речей і думок, які, певно, досі літають десь під стелею й ховаються по кутках. «Треба буде, коли зустрінемося, спитати, відколи вона тут не мешкає постійно… Обіцяла, що ми зустрінемося до Нового року», — подумав Роман і нарешті знеможено вимкнувся, аж тепер відчувши полегшення.

Олена завжди прокидалася першою. Ось і цього разу, лише за кілька годин по тому, як Роман провалився в сон, вона почала чути, що відбувається в помешканні. Для сліпих людей прокидання значить зовсім інше, аніж для зрячих. Ті, хто здатний бачити світло, переходять до нього з темряви, натомість сліпі перебираються з однієї темряви — тотальної, у якій нема більше нічого, — до темряви, яку можна почути, ідентифікувати на запах і вивчити на дотик подушечками пальців. Ледве відчутно пахло корицею, і Роман дихав поруч, ранок був подібний на будь-який інший у їхньому помешканні, яке вони залишили кілька днів тому, і Олена в перші секунди подумала, що ця затія з виїздом до Праги — лише сон, із якого настав час видряпуватися.

Але, вслухавшись, вона зрозуміла, що це, швидше за все, не так. Не чути було годинника в кухні, не порипувала половиця в коридорі, натомість було кілька інших звуків, поки не ідентифікованих, не розсмакованих, не розчутих, які їй підказали, що вони не вдома.

Олена почувалася несамовито голодною, свіжою й радісною. Вона потягнулася, аж захрустіли кісточки, і голосно видихнула. Потім рефлекторно сама собі перелякано затулила рота: забулася, що поруч спить Роман, а маючи чутливий сон, він уже не засне, якщо його розбудити.

Лежати Олені більше не хотілося, і вона вислизнула з обіймів Романа, вирішивши вивчити помешкання, де вони тепер знаходилися. Навпомацки, тримаючись за шафу, подалася до коридору, відшукала ванну й туалет, кругом обійшла кухню, надовго затримавшись біля вікна, вивчаючи на запах і дотик все, що лежало при вікні, та прикладаючи вушко до шибки й щоразу розмито чуючи з вулиці іноземну мову. «Прага!» — радісно подумала Олена і вп’ялася, наче в оргазмі, пальцями в покривальце, яким було застелене підвіконня. А за склом виблискували на ранковому сонці свіжі варшавські сніги, ще не торкані двірниками і снігоочисними машинами.