«Прищ» викликав у М_арі гострий приступ агресії. Вона намагалася дістати п’ятою моє підборіддя (незграбно і безуспішно) і повертала подарунки (ті, які дешевші) з криками: «Пшел на хуй, свин». Її молодший братисько назвав мене кінченим клоуном і замкнувся. Напруженість істерик мене спантеличила. Пізніше відкрилося, що я потрапив у «десятку» з цим «пилотяжним пси(діа)тром». Інтуїція, маха-бляха.
Одним з «неопізнаних об’єктів» згаданого п’ятиденного стеження був реальний дитячий лікар-психіатр, вкрадливий аматор юних інтелектуалок, ревний наслідувач Фрейда, Юнга і народної цілительки баби Наталі. Баба регулярно постачала дитячому психіатрові якийсь трав’яний крем. Чи то викопний лубрикатор, чи той засіб для знаходження членом твердості (шляхом утирання засобу в авангардну його (члена) частину)[11]. Незважаючи на свою вищу медичну освіту, вкрадливий секс-аматор щиро вірив, що цілющо-піднімальний засіб рятує також від триперу і хламідіозу. Від цього крему в М_арі почалося подразнення слизової. Таке сильне, що їй довелося лягти до лікарні. Я виявився, у деякому плані, пророком. Лікарі знайшли в неї ще з десяток болячок. Кармічний ліфт зірвало конкретно, і Пальмочка занудьгувала. Новий рік вона провела в диспансері. Місто сонно занурилося у січневу відлигу. Наближалося Різдво; палата, де лежала роздратована кремом ельфійка, спорожніла.
У лікарню до неї ходило чимало народу. В основному, компанії дуплоїдів з інтернет-клубу, де в М_арі були халявна брама до інших світів. Дуплоїди приносили липкий лептоп і смішили дівчину приколами, знайденими у світах з нездоровим апгрейдом. Від лептопа смерділо мертвою спермою. Імовірно, хтось з дуплоїдів зловживав порносайтами, лежачи з лептопом на пузі. Психіатр паралельно привозив своїй жертві фрукти, жіночі журнали і зілля баби Наталі. Він дивився на ельфійку смутними очима імпотента-початківця і видавав бадьорі приколи. Ельфійка його матюкала і дражнила ретельно продуманою оголеністю.
У лікарні в М_арі почалися приступи графоманії. Пальмочка завела величезний блокнот, що за кілька ночей списала «першим розділом» об’ємного роману без назви. Починався він докладним переліком глюків і снів недолітки, обколеної седативними, димедролом і медазепамом.
Враження від «першого розділу» у мене склалося двояке. З одного боку, прочитане нагадувало вільний порнолатричний переказ повістей Кафки. Переказ, уведений енним пунктом у повістку лікарняної оргії, де санітари по черзі пердолять юну повістярку. Неспішно. Багаторазово. Переважно в анус. У тексті прощупувався пізнаваний ритм. Фіксований автором за допомогою ком і трикрапок. З іншого боку, від переказу виразно віяло свіжістю. Якимсь ранковим відчуттям світу. Відчуттям, особисто мною давно втраченим. Від ностальгії за свіжістю народився такий от ноктюрн, у якому були рядки:
М_арі сподобалося про «дим латунний». Я притарабанив кальян до неї в лікарню. Заправлений яблучно-тютюновою сумішшю, він весело димів весь вечір. Сріблястий кальян ми установили поруч зі сріблястою крапельницею. Завдяки офігенній сріблястості вони здавалися близько родинними приладами. Ми навіть спробували покурити через крапельницю, але з цього нічого не вийшло.
11
М_арь розповідала про крем анекдот: ніби вони з психіатром назвали його «Три богатиря» (три — дієслово).