— Допитували продавщицю? — поцікавився Устинов.
— Стояла на своєму: подруга привезла з Москви. Я запитав, яка саме подруга, прізвище й адреса… Тоді змінила тактику: мовляв, купила на вулиці в незнайомої жінки й боялася признатися, щоб не звинуватили у потуранні спекуляції.
— Усе ще бояться Хмиза, — констатував Устинов.
— Авжеж. Він їх тримав у руках. Але все одно я дізнаюсь, звідки Хмиз одержував такі кофти.
— Завдання номер один, — погодився Устинов. — Які ваші пропозиції?
— Капітан казав, що під час обшуку в Хмиза вилучений блокнот, в якому записані телефонні номери, а це — коло Хмизових знайомств.
— Так, — ствердив Хаблак, — і я вже почав з'ясовувати, хто з них може зацікавити нас.
— Я б просив вас підключитися до цієї роботи, — сказав полковник.
— Із задоволенням.
— Маєте ще запитання?
Хаблак з Коренчуком майже синхронно підвелися, і полковник відпустив їх, залишившись з Устиновим. Вивчивши Хмизів блокнот, Коренчук запропонував:
— Давайте поділимо телефони на групи.
— За яким принципом? — поцікавився Хаблак. — Службові й квартирні? Це вже зроблено.
— Я мав на увазі ще дві підгрупи. Аналізуючи службові телефони, встановлюємо, яким організаціям чи підприємствам вони належать. Складаємо список цих організацій чи підприємств, виділяючи найперспективніші з точки зору Хмиза. З'ясовуємо, в яких осіб чи в яких відділах встановлені ці телефони. Розмовляємо з людьми.
— Ого! — засміявся Хаблак. — А ви знаєте, скільки номерів записано в Хмизовому блокноті?
— Приблизно.
— А я знаю точно. Триста сорок вісім.
— Ну й що?
— Довга історія.
— Гадаю, не така вже й довга. Побачите, більшу частину цих номерів ми відметемо при початковому аналізі. Дивіться: в першу підгрупу виділяємо так звані зашифровані номери. Ось наприклад: «Б. К. — 74–20–37». Це може бути Борис Костянтинович, Берта Кирилівна, нарешті Борислав Котенко чи Кривоніс. Тисячі варіантів, і Хмиз чомусь не розшифрував ініціали. До речі, ви спитали його, що то за номери?
— Відмовився відповідати.
— Що ж, його право.
— Як подивишся, скільки в нього прав!..
— Закон.
— Зараз ви скажете, що його треба поважати.
— Скажу.
— І навіть уточните, згідно з якою статтею й параграфом.
— Можу.
— Бути вам професором юриспруденції.
— Якщо захочу, — цілком серйозно відповів Коренчук, та не витримав і весело зареготав. — А поки я не професор і навіть не доцент, давайте сюди Хмизів блокнот, виберемо зашифровані номери.
Вони погортали записник і виписали чотирнадцять номерів.
— Почнемо, — сказав Коренчук і зняв трубку.
Покрутив диск, підморгнув Хаблакові й запитав:
— Це абонент 97–84–91? Турбують вас з АТС, черговий Шевчук. Ви мене гарно чуєте? Скарг нема? У зв'язку я перереєстрацією телефонів прошу точно назвати прізвище, ім'я й по батькові людини, на яку зареєстровано апарат. Бацало Кирило Пилипович? Так, записую, дуже дякую. На Суворовській вулиці, так, вибачте, записую, тридцять сім, квартира сто п'ята. А чи не можна побалакати її самим Кирилом Пилиповичем? На роботі? Дайте, будь ласка, номер його телефону. Спасибі, записав. Коли не секрет, яка це організація? База облспоживспілки? Ще раз дякую, бувайте здорові.
— Чудово! — поаплодував Хаблак, коли лейтенант поклав трубку.
— Балакуча стара — наш дорогоцінний скарб, капітане. Не завжди, на жаль, старі сидять біля телефонів, і наш шлях не такий вже вторований.
— І все ж давайте, лейтенанте, далі, це у вас здорово виходить.
Другий номер, біля якого стояли літери «В. С.», виявився квартирним телефоном Вячеслава Серафимовича Гавриленка — адвоката районної юридичної консультації.
На третьому телефоні Коренчук спіткнувся. Відрекомендувався, як і раніше, черговим по АТС, але, коли справа дійшла до прізвища абонента, на другому кінці лінії цілком резонно заявили, що прізвище, ім'я та по батькові є в реєстраційних документах станції і простіше було б зазирнути в них. В принципі це було правильно, проте взяти Коренчука голими руками, тим більше посиланням на елементарний порядок, виявилось важко.
— Як хочете, громадянине, — зітхнув у трубку, — звичайно, робіть, як хочете… Але врахуйте, ми йдемо вам назустріч і зовсім не зобов'язані обдзвонювати абонентів. У такому разі прошу вас з'явитися на АТС завтра о чотирнадцятій годині. Не можете? Це вже ваше діло, дорогий товаришу, однак ми вдамося до санкцій… Ну, ось і добре, так і записую: Іван Іванович Горохов. До речі, Іване Івановичу, по-моєму, ми з вами знайомі, випадково не в міськпромторзі працюєте? Шкода… Зовсім забув, нам днями мусять привезти нові двоколірні імпортні апарати. Як організувати? Спробуємо… То де ви зараз, якщо не в міськпромторзі? Директором магазину на Відрадному? Синтетика — це мрія моєї жінки. То я вам подзвоню, шановний.