Русанівка зустріла вогнями, що віддзеркалювалися в протоці. Хаблак постояв трохи на місточку понад каналом і пішов додому.
Спати не хотілося, взяв журнал, але й не читалося, вимкнув світло й лежав з розплющеними очима, думаючи, як йому вийти на слід отих відвідувачів «Енея». Згадав малюнки на стінах кафе й нараз побачив живого Енея з вусами й оселедцем на голеній голові, та чомусь зовсім по-сучасному одягненого і без шаблі. Еней навіть підморгнув йому по-змовницьки, Хаблак подумав, що це сон, однак сон був настільки цікавий, що зачаївся, боячись поворухнутися, щоб не зникло це дивне видіння.
Прокинувся на світанку. Покліпав очима, все ще не вірячи, що лежить на дивані під зім'ятим простирадлом.
Зіскочив на килимок і почав робити зарядку. Потім довго стояв під прохолодним душем, посміхаючись про себе. Чудернацький сон усе ще стояв перед очима: Еней у піжонських імпортних штанах з кишенями спереду…
Чекайте, що ж сказав йому Еней? Мовляв, він вважає, що слідство треба починати з… Хе, велике діло, тут не тільки античному героєві, а і йому, простому інспекторові карного розшуку, елементарно зрозуміло, що слід починати з машини. Точніше, з багатьох машин: білих «Жигулів» серії КИО. Цікаво, скільки часу знадобиться автоінспекції, щоб скласти список власників саме таких автомашин? І скільки, зрештою, їх набереться?
Хаблак почухав потилицю. Серія складається з десяти тисяч номерів. Відкинути «Москвичі», «Волги», «Запорожці»… Приблизно половина. Лишається п'ять тисяч «Жигулів», не менше. І скільки серед них білих? Тисяча чи більше? І з цієї тисячі треба знайти одну, котра була вчора в Соснівці…
Капітан розтерся шорстким рушником і побіг на кухню, де вже свистів паром чайник. Ковбаса, масло й міцний чай — найкращий сніданок. Хтось казав йому, що чоловікові, аби завжди триматися в нормі, бути свіжим і підтягнутим навіть за п'ятдесят, треба щоденно з'їдати триста грамів телятини, однак йому доводиться обідати переважно в забігайлівках стандартними рубленими біфштексами, й невідомо, чого в тому біфштексі більше — хліба чи м'яса?
Подумавши так, капітан відразу дорікнув собі: і хто дав йому право так негарно відгукуватися про працівників громадського харчування? Може, це йому так видається, і хліб у біфштексах це тільки плід його вигадки? Хоча?..
Капітан уже не думав про біфштекси, швидко помив посуд і поспішив до автобуса. Нетерпеливився, бо до автоінспекції мусив діставатися аж трьома видами транспорту.
Вже з автоінспекції капітан подзвонив до карного розшуку. Як він і передбачав, відбитків пальців, знайдених на пляшках, в їхній картотеці не було зареєстровано. З'ясувавши це, Хаблак, зв'язався з Соснівкою й наказав Воловикові знов почергувати в кафе. Вловивши нотки невдоволення в тоні старшого лейтенанта, зауважив: — Самі ж заварили цю кашу… Гадаєш, у мене клопоту нема? Тобі що, сиди в підсобці, читай газети, підвищуй свій рівень! А не хочеш читати, сиди й думай, і я тобі тільки заздритиму, бо читати мені абсолютно ніколи, вже не кажучи про телефонні розмови.
Капітан поклав трубку й зайнявся списком, який встигли скласти з картотеки працівники автоінспекції.
До обіду Хаблак мав уже п'ятсот сорок прізвищ. І треба ж таке: коли ввели серію КИО, До Києва, здається, почали надходити переважно білі «Жигулі». «Наче на ВАЗі інших фарб нема!» — сердився Хаблак, бо список був ще далеко не вичерпаний і мав тенденцію перевищити тисячу.
Капітан робив поки що, так би мовити, первинну обробку списку.
Іван Сергійович Попов, член-кореспондент Академії наук, власник автомобіля «Жигулі», номерний знак КИО 24–38. Якщо саме він забув гроші в «Енеї», обов'язково повернувся б. Чого йому лякатися й що ховати?
Далі. Андрій Герасимович Войнюк. Декан факультету. І тут можна поставити крапку.
Яків Семенович Сазонов — бригадир монтажників, депутат міськради. Георгій Власович Біленко — народний артист республіки…
А тепер Аркадій Всеволодович Вишневський — завідуючий базою. Пробачте, шановний, та вас занесемо до окремого списку. Певно, ви чесна й гарна людина й ніколи не дізнаєтеся, що міліцейський капітан запідозрив вас у чомусь негарному, але така вже служба в цього капітана, і на випадок чого він готовий щиро пробачитися перед вами.