Дівчина на мить завагалася, але потім нахилилася до нього. Її нога ще сильніше притулилася до його руки. Вона прошепотіла йому: «Зараз принесу, мсьє Хьюз. Зачекайте трохи. Я повернуся.' Вона вислизнула, її сідниці зухвало підстрибували під тісною уніформою.
Нік відкрив книгу і написав свій псевдонім на форзаці з написом: Дякую за приємну подорож; З найкращими побажаннями – Кеннет Людвелл Хьюз. Нік перевернув книгу і подивився на фотографію на звороті суперобкладинки. Йому хотілося насмішкувато посміхнутися, але він цього не зробив. Він грав свою роль і не повинен був бути викритим. Ви ніколи не знаєте, хто спостерігає за вами, і намагається прочитати по вашій особі чи губах, про що ви думаєте. Але картина видалася йому кумедною. Він сидів, притулившись до каміна, в костюмі твіда і курив трубку. Він був дуже схожий на те, як він виглядав зараз, з сивим волоссям на скронях, сивими вусами і гумовими подушечками на щоках, щоб зробити його обличчя ширшим. Він ішов, зігнувшись, у пенсне без оправи, прикріпленого до лацкана широкою чорною стрічкою. (Ці чортові окуляри зовсім не підходили, і у нього хворів ніс. Як тільки він приїхав до Іспанії, він скинув їх і натомість одягнув сонцезахисні окуляри. Більшість письменників та художників на Коста-Брава, звичайно ж, так і чинили).
Так… це покриття було трудомістким та дорогим. Яструб розробляв цю роль досить довгий час, доки отримав для неї відповідне завдання. Книжка була написана професійним автором задовго до цього, і на ній не було дати публікації. Рекламні оголошення були розміщені в літературних розділах основних газет Сполучених Штатів, включаючи New York Times. Відбулися коктейльні вечірки, радіо та телеінтерв'ю, і в офіційний день публікації було випущено 5000 екземплярів, і все це фінансувалося AX. Це була хороша обкладинка, і тепер він мав виглядати як вона, повністю віддаючи себе ролі. Він був старим журналістом-фрілансером середніх років, який нарешті потрапив у яблучко. Він написав бестселер, за яким незабаром повинен був бути знятий фільм, - говорилося в рекламі, що вводить в оману, - і тепер він вирушив на Коста-Брава, щоб випити і почати свою наступну книгу.
Стюардеса повернулася з іспанським бренді Ніка. Він проковтнув напій і посміхнувся до неї. 'Дякую, люба. Це мене радує ". Він старанно чіплявся за селянський акцент Середнього Заходу.
Під час польоту він перевіряв своїх попутників, але не знайшов приводів для занепокоєння. На нього не звернули особливої уваги. Він одразу показав себе п'ючим під час цієї поїздки, і люди прийняли це, навіть якщо вони не виявляли бажання наближатися, що дуже добре послужило N3 у його зовнішності.
Великий літак приземлився. Носове колесо рипіло, залишаючи на залитому сонцем бетоні залишки гуми блакитного кольору. Нік витяг з-під сидіння свою валізу з друкарською машинкою. Від останнього напою він став трохи мокрим. Він міг випити багато алкоголю, і лікарі в AX дали йому кілька таблеток, щоб протидіяти наслідкам надмірного вживання алкоголю, але нелегко відігравати роль п'яного, не будучи п'яним. Йому довелося постаратися, щоб він залишався на ногах і почував себе нормально.
Відповідно до ролі, яку він грав, він стиснув сідницю бортпровідника, коли виходив із літака. Вона посміхнулася йому, зовсім не розгнівавшись, і навіть виглядала трохи розчарованою. "До побачення, мсьє Хьюз", - крикнула вона йому вслід. «Ще раз дякую за книгу».
"Жінки - дивні істоти", - подумав Нік, чекаючи багажу на митниці. Він дав цій дівчині всі підстави обурюватись і навіть дати йому ляпас, але вона не зробила ні того, ні іншого. Насправді, вона навіть здавалася розчарованою. Що вона думала? Що він з нею зв'яжеться?
Він глянув у дзеркальне скло вітрини та вивчив вигляд письменника Кеннета Людвелла Хьюза. Що приваблювало у цій старій фальшивій фігурі гарненьких дівчат? Важко сказати. Він був гарної статури, але ходив з опущеними плечима, а сірий костюм Орлона йому не пасував. Фетровий капелюх з вузькими полями міг би надати йому особливого шарму, якби він не стоял прямо на голові з опущеними спереду полями. Його обличчя було вкрите гумовими подушечками і було яскраво-червоним від випивки. На очах у нього були коричневі контактні лінзи - без будь-якого ефекту збільшення - через що він виглядав сумним і м'яким. Вуса були кольору солі та перцю – шедевр відділу маскування AX з місячною гарантією. Ні... Кеннету Людвелу Х'юзу не було чим приваблювати симпатичних дівчат. Окрім грошей, а може, й слави успіху. Нік зітхнув. Йому навіть було неприємно, коли його друге "я" зіткнулося з мавпою! Можливо, якось він і ця бортпровідниця зможуть зустрітися на більш рівних умовах.