Чоловік не помер. Він був нещасний і зляканий, але не помер. Коли Нік направив ліхтарик на нього, чоловік дивився на нього широко розкритими зляканими очима. Він повністю згорнувся в замкнутому просторі і почав голосно завивати високим пронизливим голосом. «Хесу – Ісусе, агуа! Заради бога – агуа! Він мав невиразний каталонський акцент північних провінцій.
Нік підняв його, як мішок з картоплею з багажника, і жбурнув на підлогу стайні. "Немає води", - сказав він. 'Можливо пізніше. Якщо говорити вільно та не складно. comprendo? '
Чоловік катався по підлозі, кланяючись і розгинаючи сковані кінцівки. Він дивився у ліхтарик, як тварина в агонії. «Сі-сі! Я розумію. Але я вмираю від спраги, сеньйоре! Будь ласка, благаю: одна склянка? Нік ударив його ногою по ребрах. Достатньо сильно, щоб пошкодити, але недостатньо, щоб зламати кістки. Він не відчував жалю до цієї людини, і вже точно не почував себе садистом, коли штовхав його. Ось як треба було діяти. Він хотів почути від цієї людини правду, всю правду і нічого, крім правди. Вселяйте страх і будьте трохи грубуватими, і тоді у вас все вийде. Вони жили демонстрацією сили, тортур та смерті! Більше вони нічого не знали. Він отримає відповіді. І - Нік трохи внутрішньо здригнувся - він страшенно боявся, що надто добре знав, якими будуть ці відповіді. Ця людина дійсно виглядала як член бандита Юди.
Нік штовхнув чоловіка на кухню вілли. Зі стелі на мотузку звисала тільки лампа. Він посадив людину на стілець біля великого шліфованого столу. Нік налив собі склянку води з великої пляшки у кутку. Він повільно пив і облизав губи. Чоловік жалібно подивився на нього. Він простяг руку і страшенно тремтів. «Dios mio, сеньйоре, всього одна склянка!»
Нік вилив воду, що залишилася, на кам'яну підлогу. Він дивився просто на людину, мов кобра. Юда не мала особливого вибору, але ця людина могла виявитися непростою. У нього було гладке, сальне волосся і тонкі вуса. Мутні очі були ухильними, а його темна шкіра була в горобині. Його неповні зуби складалися із коричневих обрубків.
"Знімай штани!" – наказав Нік.
«Сеньйоре! '
На Ніку були сірі спортивні штани та чиста біла сорочка. Сорочка була з короткими рукавами, тому чоловік міг бачити замшеві піхви на передпліччі N3. Нік вивернув зап'ястя, і стилет ковзнув йому в руку. Він показав їм на людину, як вказівним пальцем. «Ваші штани, та швидко! Кинь його сюди.
Чоловік зняв дешеві бавовняні штани та кинув йому Ніка. У нього були тонкі ноги з чорним волоссям. Нік злісно посміхнувся йому. Це був психологічний трюк, якому він навчився давно. Чоловік без штанів завжди у невигідному становищі. Символ втрати мужності.
Нік витрусив вміст пакетів на підлогу. Гаманець, дрібниця – сентимо та песети – посріблене розп'яття, брудна носова хустка, зім'ята пачка цигарок Ель Торо… та скляні туби на кшталт тих, що використовуються для таблеток.
Нік взяв слухавку та оглянув її. Усередині був золотистий павук, який ліниво рухався та згинав суглобові лапи. Ніку було цікаво, чим вони годували цих тварин. Він усміхнувся чоловікові і підняв слухавку. "Арана!"
Чоловік знизав плечима. "Моє хобі, сеньйоре". Його голос здавався сухим і тремтячим, але N3 помітив, що він почав набиратися хоробрості. Це мало великого значення. Це не займе багато часу. Він зробив різкіше обличчя і різким голосом. Іспанською і, наскільки це можливо, з каталонським акцентом, він сказав загрозливо: «Ти брехун і злодій, і шматок лайна в очах твоєї матері. Ви - огидний уривок із найбруднішої речі на світі. Ви належите до банди вбивць на ім'я Павуки і працюєте на людину на ім'я Юда! Якщо ти не визнаєш всього цього, а визнаєш одразу, я тобі горлянку переріжу! Він підійшов до чоловіка і поклав кінчик стилету йому на шию.
Чоловік задерся в кріслі і здригнувся, але виявився крутішим, ніж Нік думав. Або, подумав N3, він більше боїться Юду, ніж мене. Що ж, із цим теж можна щось зробити.