«Це не має значення», - голосив чоловік. «Я бідолах, просто пастух. Я не розумію, про що ви кажете.
Нік глибше втиснув гострий кінчик стилету в м'яку плоть. “Просто пастух? Пастух з дорогим біноклем та пістолетом «Беретта» з безліччю патронів та гострим ножем! » Він забрав його в людини, коли той був ще непритомний, і скинув зі скелі в море.
"Я знайшов ті речі", - сказав чоловік. «Право, сеньйоре. Я… я знайшов їх у печері. Зізнаюся, я злодій, сеньйоре. То ти доповиш про мене в поліцію, сі?
"Я не доповім поліції. Я впевнений, що твоя хвора кров буде по всій підлозі тут, якщо ти не перестанеш брехати. Нік ткнув стилетом. Чоловік закричав і відсахнувся. Він підніс руку до горла і широко розплющеними очима подивився на кров, що тече теплою і липкою на його пальцях.
«Між іншим», – відрізав Нік. «Я тут не для того, щоб жартувати. Наступний удар буде глибшим! '
Проте чоловік вагався. Був заляканий Юдою. Нік нахилився до чоловіка; стилет був націлений прямо між ухильними очима. "Можливо, це тому, що ти дурний", - сказав Нік. «Можливо, ти настільки дурний, що не помічаєш. Тоді слухай уважно, брехливий друг - якщо ти відкриєш рота, Юда уб'є тебе, так?
У своєму страху людина забула себе. Він кивнув і пробурмотів: «Сі-сі! Я не можу розмовляти! Я поклявся нічого не розповідати про цю людину, про людину, яку ви називаєте Юдою. Тому що я помру гіршою смертю ... - Він замовк і подивився на Ніка витріщеними очима.
Нік загіпнотизував його, як змія – птаха. Він посміхнувся і сказав: «Звичайно, я розумію, товаришу. Мабуть. Але подумайте на мить: Юда вб'є вас, якщо він зловить вас і якщо ви відкриєте рота. Якщо ти не відкриєш рота, я особисто вб'ю тебе через хвилину. І мені не треба тебе ловити. Ти вже в мене є!
Нік подивився на годинник. «Даю тобі одну хвилину, Аміго. Одна хвилина, щоб вирішити, чи краще померти одразу з упевненістю чи пізніше, із шансом на втечу. З'ясувати.
Пепе Гарсія нещадно відкинувся на спинку стільця. Він був у пастці, і він знав це. Він також знав, що цей диявол із його невблаганними очима, цей північноамериканець із його м'язами, схожими на мотузки, мав на увазі те, що він сказав. Пепе глибоко зітхнув. Він був між двома дияволами! Чоловік, якого вони назвали Юдою - Пепе ніколи його раніше не бачив - був таким же дияволом, як і цей високий гарний сеньйор. Якщо він відкриє рота, Юда його вб'є - якщо вони його зловлять! Але, можливо, Юда його не зловить. Пепе мав багато родичів, а Іспанія була великою країною. Можливо, йому вдасться сховатися від Юди. Пепе знову зітхнув і здався. Краще диявол на відстані, ніж просто перед тобою. Dios mio! Як йому боляче від цього стилету!
'Я буду говорити. Я скажу правду, сеньйоре! Клянуся Пресвятою Богородицею, але спочатку дайте чогось випити?
"Пізніше", - різко сказав N3. "Коли ти закінчиш. А якщо збрешеш, води взагалі не буде. Тоді ти помреш». Він легенько вдарив його стилетом у яремну вену.
Слова вилетіли з вуст чоловіка. Це справді правда, що він був з Павуками - найбільшим гуртом справжніх Павуків, бо там було дві групи, та гаразд, але сеньйор уже знав це? Прекрасно – його, Пепе, давно включили до банди «Павуків». Коли старий бос Ель-бродяга все ще був при владі - сеньйор теж не хотів чути про Ель-бродягу зараз? Але що хотів почути благородний лорд?
Тільки про Юду? Сі, то тільки про Юду. Але він, Пепе, що стояв на нижній сходинці сходів, мало що міг сказати про цю людину, Юду. Він його ніколи не бачив. Мало хто його бачив. Тільки капітанам, вождям було дозволено особисто зустрітися з Юдою для отримання їхніх наказів. Ці накази були передані, і campesinos, селяни, зробили, як їм сказали. Їм довелося двічі подумати, щоби цього не зробити. Він, Пепе, сам був таким бідним кемпесіно.
«Коли ти вперше почув про Юду?» Нік сидів за кілька футів від чоловіка на перевернутому стільці. Він відклав стилет і не дозволяв люгеру занадто загрозливо висіти на спинці стільця. Пепе насупився і почухав голову. «Я не певен, сеньйоре. Може, шість місяців. Потім він прийшов із Мучо Дінеро, щоб зайняти гарне становище у Павуків. Невдовзі він став головним! Думаю, що раніше було ще кілька вбивств. Але мене там не було».
Нік Картер неуважно кивнув головою. Це було типово для методу Юди. Вбити когось, а потім взяти на себе відповідальність. Вбивайте тих, хто був проти нього чи кого він більше не міг використати.