Выбрать главу

Він поклав ручку і взяв олівець. Дуже легко, щоб його можна було легко згладити, він вставив: Алісія Тодд?

Він сподівався, що йому не доведеться її вбивати. По-перше, це означало, що завдання було зіпсоване, але, крім того, він хотів знати, що винайшла англійка.

Як Хок назвав це? Райська таблетки.

2. ПЕРШИЙ ОБЕРТАННЯ

Нік Картер швидко погнав на орендованому «пежо» дорогою, що веде до затоки. Була опівночі, і на заході сріблястий півмісяць майже притиснувся до найбільшого мінарета Танжера. Зліва від нього в місячному світлі тихо світилася Гібралтарська протока, а над водою в Альхесірасі та Гібралтарі мерехтіли вогні, як електричні світлячки у м'якій вересневій ночі. Нік підтримував пристойну швидкість, доки минув старий занедбаний маяк. Потім він звернув з головної дороги на Сеуту і звернув на вузьку асфальтовану дорогу, яка вела до самого краю мису Малабата. Гей Лорд чекала на нього.

Він уважно стежив за дорогою за ним. Якщо хтось слідував за ним, це відбувалося без світла і на пристойній відстані. Хоча місяць швидко спускався до західного горизонту, він все ж таки давав достатньо світла для видимості на кілька сотень метрів. Нік думав, що він один, але не міг ризикувати. Відразу після наступного крутого повороту він виявив сліди, що перетинали дорогу. Він одразу ж загальмував і поїхав на пежо в тінь густого акаційного гаю. Він вимкнув світло, вимкнув двигун і відстебнув наплечну кобуру свого люгера. N3 сидів нерухомо, як статуя Будди, напружена пружина агента АХ за пошарпаною зовнішністю Кеннета Людвелла Х'юза. Поки він чекав, йому спало на думку, що містер Хьюз йому вже трохи набрид. Постійно грати п'яницю було втомливо, хоча він грав роль досить переконливо. У готелі не хотіли здавати йому Пежо сьогодні ввечері! Відразу за захисною тінню дерев у колії виблискувало щось білувате. З цікавості та щоб негайно розім'яти ноги, Нік вийшов з машини і пішов подивитися, що це було, намагаючись не бачити його з дороги. Він штовхнув його однією з лондонських туфель містера Х'юза і слабо посміхнувся. Презерватив. Були й інші розкидані. Він натрапив на місце для залицяння, яке, на щастя, на той час не використовувалося. Нік повернувся до машини і вийняв трубку, але ще не запалив. Він з тугою думав про запас довгих цигарок із золотими мундштуками, які зберігав у своєму будинку на даху в Нью-Йорку. Він не любив слухавки і ненавидів сигари. Трубка обпалювала йому язик, а сигари навіть викликали легку нудоту. Але письменник Хьюз курив люльку. І він мав дотримуватися цього.

Тепер він був певен, що за ним не стежать. Він увімкнув світло і виїхав на пежо. Потім він узяв курс на Пунта де Фуего. Йому сказали, що це клаптик землі, що виступає вліво прямо перед кінчиком мису. Це має бути досить легко знайти. Так само просто, як зв'язатися з Гей Лорд, як тільки він вбив це собі на думку.

Він просто пішов у її туристичну агенцію і запитав її, знаючи, що її там не буде. За прилавком стояла симпатична арабська дівчина в мінімалістичній міні-спідниці та дуже вузькому светрі, яка мала шок від цього п'яного американця. Під час їхньої короткої розмови вона гарячково жувала жуйку. Нік, вдавши сильно п'яного, схопився за стійку обома руками і розповів історію про те, що він був дуже старим другом міс Лорд. З Гонконгу. Він безперечно хотів зустрітися з нею перед від'їздом з Танжера.

На поганій французькій і ще поганішій іспанській дівчина намагалася пояснити йому, що власниця магазину хвора, дуже хвора і не з'являлася кілька днів. Іншаллах! Тільки Аллах знав, коли жінка повернеться до своєї справи. Тим часом дівчині було дано вказівку не турбувати її за жодних обставин! Вона видула рожевий пляшечку жувальної гумки, який лопнув і неживими клаптями вилетів з її рота. Вона збиралася продовжити читання коміксів - «Святий арабською», - коли Нік поклав на прилавок купюру в десять дирхамів. Він стояв, розгойдуючись на ногах, і жадав бюстгальтера під її светром, який, мабуть, був щедро набитий. Він сказав: «Я зараз йду. Але ви подзвоните міс Лорд і скажете, що старий Кенні хоче її бачити. Кенні Хьюз із Гонконгу! Скажи їй, щоб вона отримала щось від хлопчиків із Заміського клубу «Пурпурний дракон». Тоді вона довідається, хто я. Дивись… Я тобі запишу, дитинко!

Він узяв туристичну брошуру зі стандартного зразка та написав на білому полі «Заміський клуб Пурпурного дракона». «Скажи їй, що я повернуся за годину. Ви передасте їй повідомлення, гаразд? Він знову глянув на неї і додав: «Якщо ти все зробиш правильно, люба, тобі є ще десять дирхамів. Добре?'