'Біля воріт? Я… ах, той! Це приватний детектив із Танжера. На даний момент у Танжері немає інших людей з AX, і британці чомусь не хочуть мені допомагати. Ось чому я найняла цю людину. Його звуть Акад такий-то. Я не можу цього згадати».
"Він сує голову під сокиру", - сказав Нік. «Він не розуміє своєї справи. Він кашляє, ходить та палить.
"Я не могла знайти нікого іншого". Гей знову притулилася до нього. "Я ж сказала вам, що англійці не прийшли на допомогу!"
"Ви знаєте, чому вони не допомагають, чи не так?" Він знав. Британці також подумали, що вона проводить розпродаж. Вони мали ті ж підозри, що й у нього, але вона не була британським агентом, тому вони не особливо про це турбувалися. Вони просто кинули її левам. Ті любителі чаю не марнували час на зрадників!
Гей пригорнулася до нього ще ближче. Її товста гостра передня частина щільно притискалася до його грудей. Її губи ковзнули по його роті. 'Ні, не знаю чому. Досі вони завжди були люлезні. Але, дорогий, зараз не говоритимемо про цих хлопців. Поговоримо про мене! Мені страшно, люба. Я боюсь. Ви повинні витягти мене. Нік. Ти повинен мені допомогти, як старий друже!
Було темно, але він розумів точно. Він посміявся з цього, і це було неприємно чути в темряві. Це звучало трохи фальшиво.
Вам не обов'язково бути зі мною з цією холодністю щодо минулого. Я Нік... Розумієш? Ми працювали разом… і є французька приказка, що не можна зберігати секрети від того, з ким ти спиш. Отже, ви розповідаєте все – але буквально все – і, можливо, я вам тоді допоможу. Скажи мені, лише одну брехню, і я залишу тебе тим, хто захоче націлитися на тебе! Прямо як англійці. Ви знаєте, що вони попереджали мене про вас? Мене зустрів в аеропорту один із їхніх людей і попередив, щоб я тримався від вас подалі. Наказ прийшов із Вашингтона, отже, про це знає і Хоук. Ви небезпечніший об'єкт, ніж націлений пістолет, мила дитина!
Гей знову притулилася до нього на руки і заплакала. Нік обійняв її майже з любов'ю і погладив її ароматне волосся. Він дозволив гніву вийти зі свого голосу і заспокійливо сказав: Давай, Гей. Просто скажи Ніку. Може, я справді зможу тобі допомогти, хоча поки що нічого не обіцяю. Але спочатку ось що: у вас є вся інформація про дію Сафо, правда? Ви знаєте, де вони – ця лесбіянка та її російська подружка?
Він відчув її кивок, з ще не придушеним риданням. «Так. Я знаю це. Але я не в біді через Сафо… Я-я працювала на обидва боки, дорогий, і тепер я погоріла!
Вона знову заплакала від душі. «Уся справа у цих чортових грошах, Нік. Було так багато всього і це можна було купити. Я не могла пройти повз!
«Я й думав, що це буде щось таке», - похмуро сказав він. - А хто тебе змусив це зробити, люба? На кого ви ще працювали, окрім AX?
«Це "павук". Павуки. Ви щось про них знаєте?
'Трохи. Хіба вони не вивозять із Німеччини колишніх нацистів?
Гей кивнула. Вона чіплялася за нього в темряві, притискаючи свою гнучку жіночність до його твердої броні. Нік похмуро посміхнувся. Вона вигадала весь свій арсенал хитрощів. У будь-якому випадку, можливо, він зможе допомогти їй, якщо це не поставить під загрозу "дії Сафо". Він повинен був зробити це, і це мало пріоритет.
«Павуки в Іспанії. Вони працюють із Іспанії. Досить строката група: контрабандисти, бандити та всяка сволота. Найбільше ненавидять Франка».
«Він фашист, – сказав Нік. «Ці павуки не люблять фашистів чи нацистів, і вони вивозять їх із Німеччини?»
«За гроші – так. Але за цим ховається трохи бруду. Коли ці нацисти заплатили свої гроші, вони часто взагалі не потрапляють до Єгипту чи Південної Америки! Павуки ведуть їх у гори і там перерізають їм горлянки.
'Добре.'
"Це було так." Гей тепер притиснулася до нього дуже близько і трохи ворухнулася. Але тут почались проблеми. Павуки розділилися на дві групи: велику та маленьку. Вони розпочали своєрідну громадянську війну. І я виявилася не на тому боці. Я ...
«Почекай, люба. Вийдемо з цієї кімнати. Вона надто велика для мене. Де твоя спальня? Я хочу бачити твоє обличчя, коли ти розкажеш інше».
У її спальні із замкненими дверима він відчув себе у більшій безпеці. Він перевірив вікна, потім сів поруч із нею на ліжко і дозволив вузькому променю свого ліхтарика висвітлити її залите сльозами обличчя. Вона підняла на нього свої вологі сяючі очі. "Ти збираєшся допомогти мені, чи не так, дорогий?"