Вчора ввечер╕ рос╕яни ховалися там, прямо за ц╕╓ю ст╕нкою, били зв╕дти з кулемет╕в та гвинт╕вок.
За нею починалася територ╕я якогось заводу, чорно-червон╕ цеглян╕ ст╕ни корпус╕в, збудованих на початку стол╕ття, видно було т╕льки в╕д даху до половини. Скор╕ше за все, рос╕яни за н╕ч в╕д╕йшли туди, в глибину територ╕╖, але це стане зрозум╕лим т╕льки за к╕лька хвилин, коли роти зроблять перший кидок.
Вс╕ його чекають.
Чека╓ командир друго╖ роти, в╕н сидить поряд, праворуч. В╕н щойно висовувався, в╕ддавав якийсь наказ, ╕ Денисенко бачив його суворий, зосереджений проф╕ль. Чекають кулеметники в бронетранспортер╕, вони будуть прикривати вогнем кидок взвод╕в роти. Ще вчора ввечер╕ вони зас╕кали вогнев╕ точки, зв╕дки рос╕яни вели вогонь, а вноч╕ спостер╕гали за спалахами. Друг╕й рот╕ б╕гти до ст╕нки зовс╕м близько, в трет╕й рот╕ в╕дстань кидка трохи б╕льша. В к╕лькох м╕сцях вирви ╕ розкидане вибухами груддя. Та ще розкидан╕ густо трупи рос╕ян навколо - вони вир╕зняються сво╖м оливковим, захисного кольору обмундируванням, - десятк╕в зо п"ять. ╤ посеред пустиря два спалених З╕с-5: одна вантаж╕вка-трьохтонка лежить на боц╕, ╕нша з розбитою каб╕ною сидить на пуз╕, ось ╕ все. Мабуть, потрапили п╕д обстр╕л установки залпового вогню...
Коли роти зроблять перший кидок, в╕н, Денисенко, залишиться тут на командному пункт╕ батальйону, разом з кулеметниками, як╕ прикривають атаку. Коли кидок буде вдалим, в╕н в╕дразу ж п╕де сл╕дом за ротами, а коли станеться заминка - судячи по обстановц╕. Артилеристи допоможуть, оброблять д╕лянку ще раз прямою наводкою, ╕ б╕йц╕ Олекси Береста знову спробують... А, можливо, ╕ самому доведеться п╕днятися ╕ повести в атаку. Всяко бува╓... Хоча й не в╕риться в таку невдачу, але жевр╕╓ спод╕вання, що все сьогодн╕ з перших хвилин вийде так, як потр╕бно. ╢ нав╕ть думка, що перед тим, як роти кинуться вперед, з-за ст╕нки з"явиться б╕лий прапор, як сталося - так кажуть - вчора, на д╕лянц╕ Сто тридцять четверто╖ див╕з╕╖...
П╕д вухом лунко тр╕снули скляними банками три останн╕х постр╕ли ╕ настала митт╓ва пауза. Зарев╕ли дизел╕ бронетранспортер╕в ╕ праворуч ╕ л╕воруч виповзли з укритт╕в зелен╕ приземкуват╕ коробки та й ринули через в╕дкритий прост╕р до ст╕нки. За ними, прикриваючись бронею, з криками, хоча за ревом двигун╕в цього не було чути, б╕гли б╕йц╕ друго╖ роти. На к╕нцях ствол╕в ╖хн╕х легких кулемет╕в ╕ штурмових караб╕н╕в спалахували ╕ тяглися б╕лими метеликами до ст╕нки трасуюч╕ кул╕. Б╕йц╕ б╕гли через в╕дкритий прост╕р, а рос╕яни по них не стр╕ляли. Пот╕м один упав. "Значить, все-таки стр╕ляють..." - подумав Денисенко. Однак солдат п╕днявся ╕ кап╕тан зрозум╕в, що бо╓ць просто сп╕ткнувся. Ось ще один впав, скочив ╕ поб╕г вперед. за дв╕-три хвилини вс╕, кому це належить в першому кидку, були б╕ля ст╕нки. Хтось зал╕г за нею, бронетранспортери вели вогонь за сво╖х великокал╕берних кулемет╕в понад загорожею, хтось через проломи перебрався на той б╕к. Зарев╕ли дизел╕ самох╕док, машини батаре╖ дружно вивернули з укритт╕в ╕ попрямували за бронетранспортерами.
Проте б╕лих прапор╕в не було, хоча рос╕яни все ще не стр╕ляли...
Б╕й тривав, сонце неквапливо п╕д╕ймалося до зен╕ту, але п╕сля шосто╖ години просування вперед не було. П╕сля зак╕нчення артп╕дготовки роти третього батальйону з ходу вр╕залися вглиб рос╕йських позиц╕й, а дал╕ - н╕ просунутися, н╕ повернутися! ╤ т╕льки п╕сля полудня, на четверту годину третя рота нарешт╕ зайняла на правому фланз╕ ру╖ни, що стояли окремо, ╕ зв╕дки щ╕льно били кулемети. Цьому усп╕ху не придали особливого значення, т╕льки пом╕тили, що вогонь рос╕ян ╕ л╕воруч став слабшати, аж поки геть не припинився. Б╕йц╕ не встигли зрозум╕ти, що сталося, аж раптом зовс╕м близько, метр╕в за триста, над наступними ру╖нами, побачили трикольоровий - синьо-чорно-б╕лий - прапор.
Так прагнули до цього останн╕ми днями, а з"╓днання все одно в╕дбулося неспод╕вано! Рота побачила прапор, кинулася прямо до нього ╕ - втратили двох б╕йц╕в: в л╕вий б╕к вдарив рос╕йський "дегтяр" з розбито╖ цегляно╖ будки. Роз╕злилися, засл╕пили кулемет вогнем, п╕дповзли ╕ закидали гранатами вс╕х, хто там був. Закидали ╜рунтовно. Навкруги вся земля була в клаптях людських т╕л та всякого дрантя. ╤ в сам╕й будц╕ було повн╕с╕нько мертвих аз╕ат╕в. Будка стояла на узг╕рку, ╖╖ оточував окоп ╕ з двох стор╕н йшли ходи сполучення. Але там мертвих не було - вс╕ в будц╕. Мабуть, тут ховався в╕д обстр╕лу ц╕лий взвод рос╕ян.
А пот╕м в╕дкрито, н╕би вже н╕чого не могло статися, ривком проб╕гли метри, що залишилися до залишк╕в будинку п╕д синьо-чорно-б╕лим прапором. ╤ д╕йсно, н╕чого не сталося: рос╕яни не стр╕ляли - або в╕д╕йшли, а скор╕ше за все закиданий гранатами кулемет був тут у них останн╕м.
В ру╖нах з прапором, коли доб╕гли до них, було всього десяток б╕йц╕в: командир взводу - молодший лейтенант ╕ дев"ятеро його б╕йц╕в. В ╖хн╕й особ╕ ╕ зайняв Естонський корпус ц╕ останн╕, з того, зах╕дного боку, ру╖ни. Одночасно з ними батальйон старшого лейтенанта Береста зайняв з нашого, сх╕дного боку ц╕ останн╕ ру╖ни. Рос╕яни не стр╕ляли: тут - як в╕др╕зало, а праворуч ╕ л╕воруч ще йшов б╕й. ╤ з незвички це здавалося дуже далеко, бо вчора ╕ позавчора, весь день сьогодн╕ - б╕ля самих вух.
Прапор у хлопц╕в з естонського корпусу був саморобним - зшитий з синьо╖ та чорно╖ смуг ╕ шматка б╕лого простирадла. Прапор був прикручений телефонним дротом до шматка палиц╕ в╕д гардини. З того боку, в╕д естонц╕в, н╕хто не п╕дходив ╕ командир взводу надряпав в сво╖й оф╕церськ╕й книжц╕ коротке донесення та й в╕дправив його з одним з╕ сво╖х солдат╕в. Командир третьо╖ роти зробив те ж саме.
Пот╕м розстелили плащ-намет прямо на земл╕, висипали на нього запас сухар╕в ╕ пустили по кругу дв╕ фляги з гор╕лкою - у командира роти було у запас╕ на такий саме випадок. Естонцям випити першими дали - з поваги до ╖хньо╖ арм╕╖ та ╖хньо╖ солдатсько╖ дол╕. Естонський корпус у безперервних боях з к╕нця травня - в╕дколи рос╕яни спробували завдати удару на п╕вноч╕, в Ф╕нлянд╕╖, ╕ тут, на п╕вденному берез╕.
Пот╕м в роту прийшли командир батальйону ╕ кап╕тан Денисенко. Пробираючись ру╖нами м╕ста, Денисенко з легким збентеженням подумав, що ще н╕коли не бачив такого видовища смерт╕, яке в╕дкрилося його очам на руйновищ╕ Нарви-╤вангорода. Вулиц╕ ╕ пустир╕ були суц╕ль зрит╕ вирвами; в окопах, що тяглися в багато ряд╕в, один за одним, видн╕лися страшн╕ сл╕ди рукопашних сутичок: пон╕вечен╕ т╕ла рос╕ян лежали так густо, що п╕д ними не було видно земл╕. А навкруги валялося все те, що ╕ всюди: гвинт╕вки, караб╕ни, п╕столети-кулемети, ручн╕ кулемети, протигази ╕ речов╕ м╕шки, казанки, п╕лотки ╕ кашкети з захисного кольору з╕рочками, скривавлен╕ бинти ╕ розчавлен╕ п╕дошвами трикутники фронтових лист╕в...
А пот╕м рос╕яни стали здаватися. З ру╖н виповзали з б╕лими прапорами, з рушниками, кидали в купу зброю ╕ шикувалися в колони. Вдалин╕, б╕ля ближчих ру╖н видн╕лася довга колона рос╕ян з великим б╕лим полотнищем ╕ рухалася в тил В╕с╕мнадцято╖ арм╕╖, а друга, перетинаючи вулицю - на зах╕д, до Нарви.
Ось так просто, нав╕ть буденно, виглядала ця под╕я там, де опинився кап╕тан Денисенко, виконуючи завдання командувача В╕с╕мнадцято╖ арм╕╖. Значення ц╕╓╖ под╕╖ було усв╕домлене п╕зн╕ше. А зараз в душах б╕йц╕в зм╕шалося ╕ рад╕сне в╕дчуття, ╕ втома в╕д бою, ╕ деяка розгублен╕сть перед майбутн╕м, ╕ якийсь дивний подив: невже з"╓дналися? А що накажуть тепер? ╤ на ╕нших д╕лянках фронту, праворуч ╕ л╕воруч, ця под╕я сталася за п╕вгодини, можливо, п╕зн╕ше чи ран╕ше. ╤ навряд все виглядало урочисто, хоча результатом того, що сталося, був к╕нець трьох радянських фронт╕в, всього п╕вн╕чного флангу ц╕╓╖ в╕йни...
***