Харк╕в 20__
ВСТУП
Другий пер╕од розвитку ав╕ац╕╖ та ав╕ац╕йного рад╕озв"язку в╕дноситься до рок╕в Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. За ц╕ роки наземн╕ рад╕останц╕╖ ╕ як╕ встановлюються на л╕тальних апаратах стали б╕льш досконалими, але це були як ╕ ран╕ше рад╕останц╕╖ середньохвильов╕ ╕ короткохвильов╕.
Д╕апазон УКХ осво╖в рад╕оаматор Лобов у 1927 роц╕. У ход╕ Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни велися роботи з╕ створення перших зразк╕в УКХ рад╕останц╕й, поклавши початок розвитку УКХ рад╕озв"язку.
Трет╕й пер╕од розвитку ав╕ац╕йного зв"язку почався п╕сля Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. У цей пер╕од в ав╕ац╕╖ широке застосування знаходить УКХ рад╕озв "язок. У 1947 роц╕ була прийнята на озбро╓ння перша л╕такова рад╕останц╕я Р-800 з╕ стаб╕л╕зац╕╓ю по типу "Кварц-хвиля" ╕ д╕апазоном 100-150 МГц ╕ наземна рад╕останц╕я Р-811. Пот╕м були розроблен╕ ╕ прийнят╕ на озбро╓ння л╕таков╕ рад╕останц╕╖ Р-801, Р-802 ╕ наземн╕ рад╕останц╕╖ Р-814, Р-824. Ус╕ ц╕ рад╕останц╕╖ в╕дносяться до першого покол╕ння засоб╕в ав╕ац╕йного рад╕озв"язку.
До другого покол╕ння л╕такових ╕ наземних УКХ рад╕останц╕й, що прийнят╕ на озбро╓ння в 60-╕ роки, в╕дносяться Р-803, Р-832, Р-832М (головний конструктор С╕н╕цин), Р-831, Р-834. Л╕таков╕ МХ-ДМХ рад╕останц╕╖ другого покол╕ння мають значно розширений д╕апазон, велик╕ потужност╕ ╕ дальност╕ д╕╖.
Трет╓ покол╕ння засоб╕в ав╕ац╕йного рад╕озв"язку з"явилося на початку 70-х рок╕в ╕ ма╓ ряд нових досто╖нств. Бортов╕ МХ-ДМХ рад╕останц╕╖ Р-862 ╕ Р-863 (головний конструктор Ванюков),Р-800Л1(Р-800Л2) ╕ наземн╕ Р-844 ╕ Р-845 створен╕ на баз╕ високонад╕йних твердот╕льних елемент╕в, ╕нтегральних схем. Це п╕двищило техн╕чну над╕йн╕сть, зменшило масу апаратури.
Метою лекц╕╖ ╕ ╓ вивчення принцип╕в побудови рад╕останц╕й МХ-ДМХ д╕апазону.
1. ЗАГАЛЬН╤ В╤ДОМОСТ╤ ПРО СИСТЕМИ УКХ РАД╤ОЗВ"ЯЗКУ
АВ╤АЦ╤╥ До систем УКХ рад╕озв"язку в╕дносяться системи, що працюють у
д╕лянках д╕апазону хвиль довжиною λ = 10 м...1 мм (30 МГц...300 000 МГц). Хвил╕ цього д╕апазону не в╕дбиваються в╕д ╕оносфери, тому рад╕озв"язок на УКХ може зд╕йснюватися т╕льки за допомогою прямих хвиль. Внасл╕док слабко╖ дифракц╕╖ можна вважати, що УКХ поширюються поблизу земно╖ поверхн╕ практично прямол╕н╕йно. При цьому дальн╕сть
прямо╖ видимост╕ з урахуванням висот п╕дняття антен визнача╓ться як
D (км ) = 3,57 ⋅ ( h 1 (м ) + h 2 (м ) ). (1)
Якщо рад╕останц╕╖ розташовуються на пануючих висотах, дальн╕сть зв"язку може досягати 60 км ╕ б╕льш.
При розташуванн╕ одн╕╓╖ рад╕останц╕╖ на земл╕, а ╕ншо╖ на борту л╕тального апарату , дальн╕сть зв"язку буде залежати в╕д висоти польоту л╕тального апарата ╕ досягати 350...400 км. Забезпечення таких дальностей зв"язку ╕ визнача╓ широке використання УКХ рад╕останц╕й для керування ав╕ац╕╓ю.
Для одержання зв "язку на в╕дстан╕, що перевищують меж╕ прямо╖ видимост╕, ще в 30- х роках були створен╕ рад╕орелейн╕ л╕н╕╖, що представляють собою ланцюжок прийомопередаючих ретрансляц╕йних станц╕й, розташованих одна в╕д одно╖ на в╕дстанях 40...50 км. Для роботи РРЛ вид╕ляються смуги частот у д╕апазон╕ 60...500 МГц; 2; 4; 8; 11; 15 ГГц ╕ б╕льш.
В даний час широке поширення знаходять рад╕останц╕╖, що використовують дальн╓ поширення УКХ за рахунок розс╕яного в╕дбиття рад╕охвиль в╕д неоднор╕дностей тропосфери, ╕оносфери ╕ в╕д метеорних сл╕д╕в.
╤оносферн╕ системи зв"язку працюють у д╕апазон╕ частот 25...75 МГц. Розс╕ювання рад╕охвиль локальними неоднор╕дностями ╕оносфери забезпечу╓ться на висотах 55...120 км. Зв"язок можливий на в╕дстанях 700...2200 км. Передавач╕ повинн╕ бути потужними ╕ становити десятки кВт.
Системи тропосферного зв"язку працюють у д╕апазон╕ частот
100...10 000 МГц. Причиною переломлення УКХ ╓ неоднор╕дн╕сть молекулярно╖ структури тропосфери, що простира╓ться до висоти 12...15 км. Гранична дальн╕сть прямого зв'язку становить 600 км.
Метеорн╕ системи зв"язку. У результат╕ вторгнення в земну атмосферу з косм╕чного простору твердих частинок, на висот╕ 20...120 км утворюються ╕он╕зован╕ метеорн╕ сл╕ди у вигляд╕ цил╕ндричного стовпа. При проходженн╕ рад╕охвиль через ╕он╕зований метеорний сл╕д електрони починають зд╕йснювати коливання з частотою падаючих рад╕охвиль ╕ створюють вторинне випром╕нювання. Це випром╕нювання носить дзеркальний характер, унасл╕док чого р╕вень сигналу в точц╕ прийому виявля╓ться значно вище, н╕ж у випадку ╕оносферного поширення
рад╕охвиль. У системах дальнього метеорного рад╕озв"язку рекоменду╓ться використовувати д╕апазон частот 30...100 МГц.
Системи метеорного зв"язку забезпечують максимальну дальн╕сть до 2 500 км. Вони значно перевершують ╕оносферн╕ системи рад╕озв"язку по пропускн╕й здатност╕. Основний недол╕к таких л╕н╕й зв"язку - це мала тривал╕сть ╕снування метеорних сл╕д╕в, придатних для зв"язку - 0,1...1,5 с.
У дан╕й лекц╕╖ нас б╕льшим чином ц╕кавлять системи УКХ рад╕озв"язку, як╕ забезпечують керування л╕тальними апаратами, тому на характеристиц╕ таких систем зупинимося докладн╕ше.
Ефективне застосування л╕тальних апарат╕в у в╕йськових ц╕лях неможливе без оперативного керування ними на земл╕ й у пов╕тр╕. Основним ╕, б╕льшост╕ випадк╕в, ╓диним засобом керування л╕тальними апаратами ╓ рад╕озв"язок.
Ав╕ац╕йний рад╕озв'язок дозволя╓ зд╕йснювати передачу бойових наказ╕в, розпоряджень, пов╕домлень ╕ сигнал╕в велик╕й к╕лькост╕ командир╕в, штаб╕в, пункт╕в керування, а також ек╕пажам л╕тальних апарат╕в(ЛА). Тому на кожному ЛА встановлюються рад╕озв" язков╕ рад╕останц╕╖, а ПК м╕стять у соб╕ в╕дпов╕дн╕ наземн╕ рад╕останц╕╖. Цей комплекс бортов╕ ╕ наземн╕ засоб╕в рад╕озв'язку забезпечують керування ав╕ац╕╓ю на вс╕х етапах бойового польоту(керування зльотом ╕ посадкою; поле л╕така по маршруту; передача команд наведення л╕така на мету; передача сигнал╕в опов╕щення; даних розв╕дки й т.п.),вза╓мод╕я ав╕ац╕йних частин м╕ж собою.
Бортов╕ рад╕останц╕╖ УКВ д╕апазону ставляться до засоб╕в близького рад╕озв'язку. Вони забезпечують командний рад╕озв'язок у межах прямо╖ видимост╕( до к╕лька сот к╕лометр╕в) ╕ працюють у д╕апазон╕ метрових ╕ дециметрових хвиль (λ=2-3м, f=100-150мГц ╕ λ =7.5-15дм, f=200-400мГц в╕дпов╕дно). Вони встановлюються на вс╕х типах ЛА незалежно в╕д виду ав╕ац╕╖.
Усп╕шне виконання бойових задач можливо т╕льки при над╕йно д╕ючому рад╕озв'язку. Рад╕озв'язок м╕ж л╕тальними апаратами в польот╕, а також рад╕озв'язок цих апарат╕в з наземними пунктами керування прийнято називати пов╕тряним рад╕озв'язком.