Є кілька французів та інших іноземців, і навіть кілька дуже багатих китайців. Оуена та іноді Фенстера запрошують, і, звичайно ж, є й інші острови в Каролінських островах, до яких легко дістатися повітрям. Тіггс озирнувся. - Губернатор влаштовує розкішну вечірку, як мені сказали. Вони приходять щоразу, коли він надсилає запрошення просто подивитися на його дружину. Вона найкрасивіша жінка на всіх островах”.
«Я думаю, нам слід відвідати губернатора та його прекрасну дружину», - сказав Картер.
"Сер?"
«Підемо до готелю. Я маю надіслати повідомлення. Ми з тобою збираємось сьогодні на вечірку».
* * *
Їм надали вітальню на верхньому поверсі з двома великими двоспальними ліжками, величезним вентилятором для стель і прекрасним видом на парк, пляж і причали прогулянкових катерів. З океану подув прохолодний вітерець, і Картер роздягнувся до шортів і вийшов на балкон.
Ніздрі Тіггса злегка розширилися побачивши Вільгельміни і Хьюго, прив'язаних до тіла Картера, але він нічого не сказав.
Картер підняв слухавку, але, перш ніж зателефонувати до номера, повернувся до Тіггса. «Боб, повертайся на базу до моєї кімнати і візьми мій смокінг та чорні туфлі. Візьми собі темний костюм чи смокінг та повертайся сюди».
"Я не розумію".
"Ми йдемо на губернаторську вечірку".
Але але нас не запросили.
Картер сміявся, набираючи номер. «Ми це організуємо. Я б нізащо не хотів нудьгувати за дружиною губернатора».
"Габріель", - м'яко сказав Тіггс.
«Так, Габрієль. А тепер йди». Клерк служби обслуговування номерів відповів.
«Це Картер у три-один. Принесіть мені пляшку вашого кращого темного рому, глечик соку папайї та трохи льоду», - наказав Картер французькою.
"Мерсі, мосьє", - сказав клерк, і коли Картер повісив трубку і озирнувся, Тіггса вже не було.
Він підвівся і відчинив двері до їхньої кімнати, щоб визирнути в коридор. Він був тьмяно освітлений і порожній. Було абсолютно тихо у готелі не було галасу. Будівля могла бути занедбаною.
Він тихенько зачинив двері, закурив сигарету і витяг свій «люгер». Він вийняв глушник із кишені штанів, нагвинтив його на кінець стовбура, потім витяг кілька купюр і поклав їх на комод. Він повернувся на балкон та сів, поставивши ноги на низький столик.
Через десять хвилин прийшов обслуга в особі дуже маленького китайського хлопчика з його ромом, соком і льодом. Картер дав хлопцеві чайові, а потім зробив собі напій.
Повернувшись на балкон, погасив у кімнаті світло, він відкинувся на спинку крісла з Вільгельміною на стільці поруч із ним і повільно сьорбнув свій напій, спостерігаючи за випадковою машиною або перехожим унизу на вулиці та на площі.
В цей час ночі у місті було дуже тихо. Але Картер підозрював, що це не так. Він припустив, що те, що зазвичай може відбуватися тут, у місті сьогодні ввечері зосереджено в особняку губернатора.
Попри те, що думав Тіггс, Картер підозрював, що губернатор Рондін якимось чином причетний до проблем зі станцією стеження. Його мотиви були настільки очевидними, що попередні дослідники висловили сумнів щодо цієї людини. Картер не був такий схильний.
Було близько дев'ятої години, коли Картер почув легкий шум біля дверей. Він підняв «люгер» і вимкнув запобіжник, потім притиснув пістолет до грудей. Він стояв спиною до дверей, але той, хто входив з коридору, був чіткою метою в силуеті.
Він почекав цілих три секунди, потім розвернувся зі стільця зліва, поставивши свій «люгер» на вогневу позицію. Але якщо двері були відчинені, то той, хто ввійшов, першим вимкнув світло в коридорі, тому що на іншому кінці кімнати не було нічого, окрім невиразної темряви.
Спалах світла і виття кулі, що відрикошетів від поручнів балкона прямо над Картером, сталися миттю пізніше. Картер зробив три постріли в швидкій послідовності, один у те місце, де був спалах, а інші по обидва боки від нього, потім розпластався на балконі і почав чекати.
Ліворуч, біля ліжка, долинув тихий дряпаючий звук, але він придушив бажання вистрілити.
На вулиці внизу проїхала вантажівка, повернула за ріг, просигналила і зникла.
Сигнал? Картер відкотився праворуч, туди, де він сидів, за мить до того, як увімкнувся потужний ліхтар і два постріли потрапили в те місце, де він щойно знаходився.