Незабаром крихітний лікар змусив хлопця підвестися і пересуватися. Тобі краще піти зі мною. Я хочу розглянути це детальніше».
"Я не розумію, сер", - сказав молодий чоловік.
"Нічого,
- сказав лікар, виводячи його на яскраве полуденне сонце. - Ти просто підеш зі мною, Гондере. Я подбаю про все». Він по-батьківському обійняв хлопця за плече і провів його за двері. Ідучи, він не дивився в очі Картерові або Захарі, він навряд чи помітив присутність медсестри.
«Ходімо», - сказав Картер, виходячи з лазарету і прямуючи до великих галявин, де студенти та учасники розмовляли, грали у шахи або проводили невеликі навчальні групи. Сковорода виробляла безперервний потік гамбургерів на булочках, на відміну від усього, що Картер коли-небудь бачив, зроблених з кукурудзяного борошна та піщанистої речовини, яке, як припустив Картер, було подрібненою сушеною матінкою. Якими б не були інгредієнти, результати були чудовими, особливо якщо полити їх гострою сальсою з помідорів, зеленого чилі, цибулі та помідорів.
"Ви знаєте, хто цей маленький хлопець, чи не так?" - Запитав Захарі.
«Так. Я не хотів називати його це або лякати його, - сказав Картер, - але я впевнений, що ми щойно бачили доктора Чарльза Сміта, ексцентричного, але обдарованого пластичного хірурга».
– сказав Захарі. "Що за сенсація?"
Картер зробив паузу, щоб зробити ковток кави. «Той факт, що він взагалі тут, - це найбільша перерва, яка в мене була за всю історію». Він підготував сценарій для Захарі. «Я ненавидів використовувати цю дитину так, як ми, але тепер я знаю, що ми на правильному шляху. Ми маємо знайти спосіб розібратися тут самостійно. Якщо Сміт знаходиться в приміщенні, є ймовірність того, що десь поблизу у нього є власна операційна". Картер усміхнувся. «Зрештою, все починає ставати на свої місця, мій друже».
«Ви думаєте, що Сміт реконструював того хлопця, Карденаса? Того, хто загинув у Ковінгтоні?
«Цілком вірно, - сказав Картер. «Гаучо, що посміхається. Той, кого ви або ваші люди повинні були викрасти, щоб запобігти розтину. Тепер це має сенс. Навіщо комусь потрібно запобігати розтину?»
Захарі клацнув пальцями. «Щоб запобігти виявленню робіт Чарльза Сміта з реконструкції».
"От і все", - сказав Картер, встаючи. "Мені треба подзвонити. Я бачу, що пропускаю потенційно цінний доказ крізь тріщини».
"Якісь натяки?" – сказав Захарі.
«Гаучо, що сам посміхається», - сказав Кіллмайстер, виходячи у внутрішній дворик, що примикає до кантини.
Через ажіотаж, пов'язаний з бомбардуванням, Картеру довелося чекати півгодини, перш ніж він дістався до одного з найбільш закритих телефонів-автоматів.
Девід Хок відповів після першого дзвінка.
«Мені потрібна інформація, – сказав Картер. "Єдиний великий мегаполіс недалеко від Ковінгтона, штат Кентуккі, знаходиться на іншому березі річки в Цинциннаті. Мені потрібно знати, чи були там виявлені трупи з тупими травмами в день смерті Усміхненого Гаучо або біля неї. Силові трупи. Той, який я шукаю, значно відповідав би Карденасу за вагою, зростанням та конфігурацією”.
"Іншими словами, Нік, ти думаєш, що хтось міг понівечити тіло і викинути його, щоб приховати косметичну операцію на Карденасі".
«Я сказав би, що це дев'яносто відсотків».
"Що далі у твоєму порядку денному?"
"Ймовірно." Нік Картер сказав, заздалегідь знаючи, якого типу реакції це приведе: «Я піду на читання віршів».
* * *
Кімнати, призначені Картеру та Захарі, розташовувалися у двоповерховій галереї через велике внутрішній двір від гуртожитків. У внутрішньому дворику стояли ретельно розставлені стільці та столи, багато з яких були покриті так званими маленькими чи літературними журналами, що видаються невеликими групами та школами. Кімнати обох чоловіків були на першому поверсі. Близько десяти футів завширшки і, можливо, п'ятнадцяти футів завдовжки, вони вміщали мінімум меблів: інституційне односпальне ліжко, скромний письмовий стіл та стілець, а також більший м'який стілець. У маленькій ніші поряд із раковиною стояв туалетний столик. У кожній кімнаті була автономна сантехніка.