«Строго на підйом, Картер. Якщо ти увійдеш, ми зможемо зустрітися з Безайденхаут протягом години».
Картер був досить близько, щоб чути, як розмовляють Захарі та Муньос.
«Я говорю, що ми можемо стояти тут і пропонувати різні речі до кінця світу, але Нік Картер не відмовиться від переваги», - сказав Закарі.
«То що ж нам робити? Ці пендехо не чекатимуть весь рік, товаришу. І вони сказали, що також хочуть поговорити з ним».
"Ми ловимо їх на слові і говоримо з ними". – сказав Захарі. "Ми отримуємо всю можливу інформацію, а потім використовуємо наші можливості".
"А Картер?"
Захарі сказав із захопленням. «Напевно, ви вже розумієте, що все, що Картер коли-небудь робить, - це використовує свої можливості».
Захарі жестом наказав водієві їхати, і джип помчав вперед у наступний вечір.
Картер зробив ковток води з фляги та продовжив рух. Він довіряв Захарі та Муньосу, але в них були свої підходи, а в нього свої. Він не мав сумнівів у тому, що він теж побачить Піта Безейденхаута, але на його умовах.
19
Картер йшов, поки не почало темніти. Він підійшов до великого бункеру, який був складом запасів у джунглях. Він був закутий ланцюгом, замкнений на місці. Картер подбав про замок одним пострілом Вільгельміни з глушником. У процесі він виявив автомат і кілька обойм із боєприпасами. Він також знайшов мотузку та патронташі для перенесення боєприпасів.
Нова упаковка багнетів залишила його байдужим. Вирвавши одну з плівок Pliofilm та консервуючих жирів, Картер виявив, що це марно. Незважаючи на те, що ніж був справжнім скарбом у подібній місцевості, знадобився б годинник його відточування та обробки.
Зупинившись у кутку біля стіни з консервів, гранатометів та застарілого міномета, Картер побачив невеликий мотоцикл із двома фрикціонами NR-6 із колесами з важкими протекторами, необхідними для такої дороги. У баку була невелика кількість палива, але обшукуючи бункер, він знайшов велику металеву каністру з бензином. Він залив NR-6 та почав натискати на педаль.
Цикл затоплено. Картерові довелося його злити, а потім заправити, але все почалося з рівного гуркоту. Ось і вся секретність, але він подбає про це, коли виникне проблема.
Проїхавши ще двадцять хвилин NR-6, Картер дістався до вершини пагорба, де він побачив місце, куди, безсумнівно, були взяті Захарі і Муньос. Там було кілька великих будівель типу бараків, автобаз і одна велика хатина Квонсет із двома насосами попереду, ймовірно, один дизельний, інший газовий.
Він вийшов із циклу і продовжив йти пішки, час від часу зупиняючись, щоб перевірити, чи немає наростаючих підозр. Хтось стежив за ним. Він уже мав уявлення хто, але не чому.
Відрубавши велику довжину мотузки, він влаштував пастку на трав'янистій галявині, привівши в дію пристрій за допомогою молодого деревця. Він вів свій слідопит по колу назад через галявину, ретельно простежуючи свої сліди.
За кілька хвилин він почув лайку гортанною вуличною арабською мовою Бейрута. «Чорт! Найстаріший проклятий трюк у світі, і я закохався в нього!
Картер виявив, що видобуток висить біля його лівої ноги, намагаючись дістати ніж. Кіллмайстер швидко перехопив ніж і застромив його за пояс. Пістолет людини впав поза досяжністю.
Він виявив, що дивиться на похмурого парубка років двадцяти. «Я думав, що в мене непогано виходить, що я пережив багато з ізраїльтянами та цими проклятими ополченцями, і що мені робити, як не потрапити в класичну пастку всіх часів».
«Це трапляється з усіма нами», - сказав Картер палестинською.
"Ви?" - Запитала дитина.
«Ні, – сказав Картер. "Думаю, удача".
"Звичайно! Удачі!" Молода людина плюнув. Він втратив солідну особу, але був досить розумний, щоб розуміти, що в його нинішньому становищі жодні позерства чи лайки не покращать його становище.
Чи багато з вас практикують Самадхі? - спитав Картер.
Хлопець похитав головою. "Ти такий гарний, ти мені кажеш".
«Шість чи вісім».
Хлопець кивнув головою.
"Як ти впорався?"
«Абдул послав по нас. Решту вивели до Мексики. Деякі дії у горах».
"Чи є ще вас у дорозі?"
Хлопець кивнув головою. «Щоразу, коли Абдул отримує гроші, він посилає за додатковими».