«Тепер я житиму в цьому світі», — заплющивши очі, подумав Тенґо. Як побудований цей світ, за якими принципами рухається — цього він ще не знав. І не здогадувався, що потім станеться. Та байдуже. Боятися не треба. Навіть якщо доведеться почекати, він житиме в цьому світі й знайде в ньому свою дорогу. Якщо тільки не забуде цього тепла й не загубить власної душі.
Він довго не розплющував очей. А коли згодом розплющив, то за вікном побачив нічну темряву початку осені. Моря вже не було видно.
«Я знайду Аомаме, — знову повторив Тенґо. — Хоч би що сталося, у будь-якому світі, хоч би ким вона була».