Я подякував капітанові Немо і наблизився до полиць бібліотеки. Тут були у великій кількості наукові, філософські і художні твори усіма мовами, але я не побачив жодного твору з політичної економії; здавалося, що таким книжкам був суворо заборонений доступ на корабель. Цікава деталь: усі книжки були розставлені незалежно від мови, якою вони були написані, і це доводило, що капітан «Наутілуса» міг бігло читати будь-яку з них.
Між книжками я помітив шедеври древніх і сучасних авторів, тобто все те, що людство створило найкращого в історії, поезії, романі і науці від Гомера до Віктора Гюго, від Ксенофонта до Мішле, від Рабле до мадам Занд. Але особливо багато було в бібліотеці наукових творів: книжки з механіки, балістики, гідрографії, метеорології, географії, геології тощо посідали тут не менш важливе місце, ніж твори з природничої історії, і я зрозумів, що це були улюблені науки капітана. Я побачив тут усього Гумбольдта, всього Араго, праці Фуко, Анрі Сен-Клер Девіля, Мільн-Едвардса, Катрфажа, Тіндаля, Фарадея, Бертело, абата Секкі, Петермана, капітана Морі, Агассіса[39] і т. д.; «Записки Академії наук», бюлетені різних географічних товариств тощо, і в цьому ж ряду два томи, яким я, можливо, був зобов’язаний цим відносно. люб’язним прийомом капітана Немо. Знайдена мною серед інших творів книга Жозефе Бертрана[40] під заголовком «Засновники астрономії» нагадала мені певну дату: знаючи, що вона з’явилася протягом 1865 року, я міг прийти до висновку, що «Наутілус» вирушив у путь не раніше цього часу. Отже, не більше як три роки тому капітан Немо почав своє підводне існування. А втім, я сподівався, що в бібліотеці є твори ще новіші, які допоможуть мені встановити цю дату з більшою точністю. Але в мене ще був час провести ці розшуки, і тому я не хотів далі відкладати нашу прогулянку і огляд усіх чудес «Наутілуса».
— Капітане, — сказав я, — дякую вам за дозвіл користуватися вашою бібліотекою. В ній є немало скарбів науки, і я скористаюся ними.
— Цей зал є не тільки бібліотекою, але й кімнатою для куріння.
— Кімнатою для куріння! — вигукнув я. — Хіба на цьому кораблі курять?
— Безперечно.
— В такому разі, капітане, я змушений припустити, що ви зберегли зв’язки з Гаваною.
— Ніяких, — відповів капітан. — Візьміть оцю сигару, пане Аронакс, і, хоч вона не з Гавани, ви зостанетеся задоволений нею, якщо ви на цьому розумієтеся.
Я взяв сигару, яку мені пропонували і яка нагадала мені формою лондонські сигари; вона, здавалося, була скручена з золотих листочків. Я прикурив її від маленького запалював, який був на витонченому бронзовому п’єдесталі, і втягнув перші клуби диму з насолодою любителя, що не курив уже протягом двох днів.
— Це чудово, — сказав я, — але це не тютюн.
— Ні, — відповів капітан, — Це не гаванський і не турецький тютюн. Це особлива, багата на нікотин водорість, яку мені постачає море без будь-якої скнарості. Шкодуєте ви за лондонськими, пане?
— Капітане, я зневажаю їх з цього дня.
— Ну, куріть скільки вам завгодно, не міркуючи про походження цих сигар. Жодне відомство їх не контролювало, але від цього, я гадаю, вони не гірші.
— Навпаки.
Цієї миті капітан Немо відчинив двері напроти тих, через які ми ввійшли до бібліотеки, і я вступив у величезний і розкішно освітлений зал. Він був завдовжки десять, завширшки шість і заввишки п’ять метрів. Крізь сяючу стелю, оздоблену легкими арабесками, лилося м’яке денне світло на всі чудеса, зібрані в цьому музеї. Це справді був музей, в якому вміла і вправна рука об’єднала всі скарби природи й мистецтва в тому мальовничому безладді, яким відзначається майстерня художника.
Близько тридцяти картин майстрів, усі в однакових рамах, відокремлені одна від одної блискучими щитами з колекцією зброї, прикрашали стіни, покриті шпалерами зі строгим рисунком. Я побачив тут найцінніші полотна, більшістю яких захоплювався в приватних колекціях в Європі і на художніх виставках. Різні школи старовинних майстрів були представлені тут «Мадонною» Рафаеля, «Дівчиною» Леонардо да Вінчі, «Німфою» Корреджо, «Жінкою» Тіціана, «Обожнюванням» Веронезе, «Успінням» Мурільо, «Портретом» Гольбейна, «Ченцем» Веласкеса, «Мучеником» Рібера, «Ярмаркою» Рубенса, двома фламандськими пейзажами Теньєра, трьома маленькими жанровими картинами Жерара-Доу, Метсу і Поля Поттера, двома полотнами Жеріко і Прюдона, кількома морськими видами Бакюйзена і Верне. Серед творів нових художників виявилися картини, написані Делакруа, Енгром, Деканом, Тройоном, Мейсоньє, Добіньї і т. д., та кілька чудових зліпків з мармуру або бронзи з найкращих зразків стародавніх скульптур стояли на п’єдесталах по кутках цього прекрасного музею. Той стан подиву, що мені пророкував капітан «Наутілуса», уже почав оволодівати мною.
39
Гюго Віктор (1802–1885) —