— Отже, — продовжував капітан, — «Наутілус», перебуваючи у воді за таких умов, виступає над поверхнею на одну десяту. Значить, коли б я мав у своєму розпорядженні резервуари місткістю, що дорівнювала б цій одній десятій, тобто ста п’ятдесяти цілим і сімдесяти двом сотим тонни, і коли б я наповнив їх водою, то судно важило б тоді тисячу п’ятсот сім тонн, причому повністю занурилося б у воду. Так воно й буває, пане професоре. Ці резервуари є на «Наутілусі», розміщені в його нижній частині. Я відкриваю крани, резервуари наповнюються водою, і судно занурюється у воду на рівні поверхні моря.
— Добре, капітане, але саме тут ми зустрічаємося з справжніми труднощами. Що ви можете зануритися на рівні поверхні океану, — це я розумію. Але от, занурюючись глибше, чи не зустрічає ваше підводне судно підвищеного тиску, чи цей тиск не виштовхує його знизу вверх з силою, що дорівнює одній атмосфері на кожні тридцять два. фути води, тобто приблизно одному кілограмові на квадратний сантиметр?
— Цілком вірно, пане.
— Значить, поки ви не наповните водою весь «Наутілус», я не бачу, як ви зможете примусити його зануритися глибоко у воду.
— Пане професоре, — відповів капітан Немо, — не слід змішувати статику з динамікою, що може спричинитися до серйозних помилок. Треба затратити небагато зусиль, щоб досягти найбільшої глибини. Слухайте моє пояснення.
— Слухаю, капітане.
— Коли я вираховував, наскільки треба збільшити вагу «Наутілуса», щоб він занурився, я мусив звертати увагу тільки на те поступове зменшення, якого зазнає обсяг морської води в міру збільшення глибини.
— Це очевидно.
— Отже, хоч не можна заперечувати здатності води стискуватися, проте треба визнати, що ця здатність її дуже обмежена. І справді, за найновішими обчисленнями виявляється, що вода стискується на чотириста тридцять шість десятимільйонних часток при збільшенні тиску на одну атмосферу, або на кожні тридцять футів глибини. Якщо треба спуститися на тисячу метрів, то я беру до уваги зменшення обсягу при тискові, що дорівнює тискові стовпа води заввишки в тисячу метрів, тобто тискові ста атмосфер. Це зменшення складатиме тоді чотириста тридцять шість стотисячних. Отже, я повинен збільшити вагу судна на стільки, щоб воно важило тисячу п’ятсот тринадцять цілих і сімдесят сім сотих тонни замість тисячі п’ятсот семи цілих і двох десятих тонни. Таким чином, потрібне збільшення ваги становитиме тільки шість цілих і п’ятдесят сім сотих тонни.
— Тільки?
— Тільки, пане Аронакс, і це обчислення легко перевірити. Але я маю запасні резервуари, що можуть вмістити сто тонн води. Тому можу спускатися на значну глибину. Коли ж я хочу піднятися на поверхню і триматися на рівні з нею, то мені досить для цього викачати оцю воду; якщо ж треба, щоб «Наутілус» виплив з води на одну десяту частину свого обсягу, то я повинен зовсім спорожнити резервуари.
На ці міркування, які спиралися на точні цифри, я не мав що заперечити.
— Приймаю ваші обчислення, капітане, — сказав я, — бо безглуздо було б їх заперечувати після того, як досвід підтверджує їх щодня. Але в мене виникає ще один сумнів.
— Який, пане?
— Коли ви перебуваєте на глибині тисячі метрів, то стінки «Наутілуса» зазнають тиску ста атмосфер. Якщо ж ви цієї миті захочете спорожнити запасні резервуари, щоб полегшити судно і піднятися на поверхню, то, очевидно, ваші насоси повинні подолати тиск ста атмосфер, який дорівнює ста кілограмам на один квадратний сантиметр. Для цього потрібна сила…
— …яку може дати тільки електрика, — поспішив сказати капітан Немо. — Я вам повторюю, пане професоре, що динамічна потужність моїх машин майже безмежна. Насоси «Наутілуса» мають дивовижну силу, і ви повинні були в цьому переконатися, коли стовпи води потоком полилися на «Авраама Лінкольна». А втім, я користуюся запасними резервуарами тільки для того, щоб досягти середньої глибини — від тисячі п’ятсот до двох тисяч метрів, і це з метою зберегти машини. А коли до мене приходить фантазія відвідати глибини океану — на дві-три милі нижче поверхні води, — то я вдаюся до маневрів складніших, але не менш надійних.
— Яких, капітане?
— Для цього я, природно, повинен розповісти вам, як управляється «Наутілус».
— Мені не терпиться довідатися про це.
— Щоб повертати судно праворуч, ліворуч, щоб, одним словом, вести його в горизонтальній площині, я користуюся звичайним стерном з широкою лопаттю, укріпленим позаду, під кормою. Це стерно приводиться в рух з допомогою штурвала і штуртросів. Але я можу також направляти «Наутілус» знизу вверх і зверху вниз у вертикальній площині з допомогою двох похилих рулів, прикріплених до бортів біля ватерлінії. Рулі ці рухливі, можуть набирати будь-якого положення і приводяться в рух зсередини судна з допомогою сильних важелів. Якщо ці рулі розміщені паралельно судну, то воно рухається паралельно. Коли ж вони нахилені, то «Наутілус» залежно від кута нахилу і під ударом свого гвинта або заглиблюється по діагоналі, довжина якої повністю залежить від мого бажання, або піднімається по тій же діагоналі. А якщо я захочу швидше повернутися на поверхню, я зупиняю гвинт; тиск води піднімає «Наутілус» вертикально, як кулю, наповнену воднем, і судно швидке злітає на повітря.