Выбрать главу

— Пане, — сказав я, — хоча ви і порвали з суспільством, усе-таки, сподіваюся, вам близькі людські почуття? Ми потерпіли аварію корабля. Ви великодушно прийняли нас на борт свого судна. Ми ніколи не забудемо цього. Що стосується мене, зізнаюся, що якби можливість служити науці могла послабити потяг до свободи, то зустріч з вами найвищою мірою винагородила б мене за її втрату.

Я думав, що капітан простягне мені руку, щоб скріпити нашу угоду. Але капітан руки не простягнув. І я подумки пожалів його.

— Останнє питання, — сказав я, помітивши, що ця незбагненна людина готова піти.

— Слухаю вас, пане професоре.

— Як накажете звертатися до вас?

— Пане, — відповів капітан, — я для вас капітан Немо[37], а ви для мене, як і ваші супутники, тільки пасажири «Наутілуса».

Капітан Немо покликав слугу і віддав йому наказ тією ж невідомою мені мовою.

Потім, звертаючись до канадця і Конселя, він сказав:

— Сніданок вас чекає у вашій каюті. Отож ідіть за цією людиною.

— Не відмовлюся! — відповів гарпунер.

І вони вийшли, нарешті, з темниці, де пробули взаперті більше тридцяти годин.

— А тепер, пане Аронаксе, чи не зволите зі мною поснідати? Зробіть ласку, ходімо за мною.

— Я у вашім розпорядженні, капітане.

І я пішов слідом за капітаном Немо. Переступивши поріг, ми опинилися в освітленому електрикою вузькому проході. Пройшовши метрів десять, ми через прочинені двері ввійшли у велику залу.

Це була їдальня, оздоблена і умебльована в строгому стилі. Високі дубові поставці, інкрустовані чорним деревом, стояли в кутках їдальні, і на їхніх полицях із хвилеподібними краями блищав дорогий фаянс, порцеляна, кришталь, Срібний посуд відбивав своєю блискучою поверхнею світло, що падало згори. Тонкий розпис стелі пом’якшував яскравість освітлення..

Посередині зали стояв щедро сервірований стіл. Капітан Немо жестом указав мені моє місце.

— Сідайте, — сказав він, — і їжте! Ви, мабуть, вмираєте з голоду. Сніданок складався з кількох страв, приготованих виключно з продуктів, що дає море, але все-таки деякі страви були для мене незвичні. Вони були дуже апетитні, але в них відчувався якийсь присмак; утім, невдовзі я перестав його відчувати. Усі ці наїдки містили в собі, як мені здалося, багато фосфору, і я вирішив, що усі вони морського походження.

Капітан Немо скоса на мене поглядав. Я ні про що не запитував його, але він сам відповів мені на питання, що крутилися в мене на язиці.

— Більшість цих страв вам незнайома, — сказав він, — але їжте їх без остраху. Їжа здорова і поживна. Я давно відмовився від м’ясних страв і, як бачите, почуваю себе непогано. Мої матроси всі, як на підбір, здоровані, а ми однаково харчуємося.

— Отже, — сказав я, — усі ці наїдки виготовлені з продуктів, що постачає море?

— Так, пане професоре! Море задовольняє всі мої потреби. Закинувши сіті, я отримую багатий улов. Занурившись у морські глибини, здавалося, недоступні людині, щоб полювати в підводних лісах, я підстрелюю водяну дичину. Мої череди, подібно до черед Нептуна, мирно пасуться на океанських пасовищах. Володіння мої великі, і рука Творця всього живого не убожіє!

Я подивився на Немо з подивом і сказав:

— Я добре розумію, пане, що сіті постачають чудову рибу до вашого столу; я розумію, хоча і не зовсім ясно, що ви дозволяєте собі розкіш полювати за водяною дичиною в підводних лісах; але мені зовсім незрозуміло, звідки в меню з’являється м’ясна страва, нехай у найменшій кількості?

— Пане, — відповів капітан Немо, — я не харчуюся м’ясом земних тварин.

— Ну, а це що ж таке? — запитав я, указуючи на тарілку, на якій лежали шматочки яловичини.

— Те, що ви вважаєте яловичиною, пане професоре, усього лише філейна частина морської черепахи. А от печеня з печінки дельфіна; ви легко сприйняли б це за рагу зі свинини! Мій кухар майстерно консервує дари океану. Покуштуйте усього потроху. От консерви із морських глечиків; будь-який малаєць знайшов би їх незрівнянними на смак! От крем, збитий з вершків, що поставляють нам кити; от цукор, що добувається з гігантських фукусів Середземного моря! І, нарешті, дозвольте вам запропонувати варення з анемонів, що не поступаються соковитістю найспілішим плодам землі.

вернуться

37

Nemo — ніхто (лат.).