— Вас зачарували мої мушлі, пане професоре? Справді, вони можуть зацікавити натураліста, але для мене вони мають особливу принадність, адже я зібрав їх власними руками, і немає моря на земній кулі, що я його не обійшов би у своїх пошуках.
— Розумію, капітане, цілком розумію, яке задоволення ви відчуваєте, милуючись своїми скарбами. І вони зібрані вашими власними руками! Жоден європейський музей не має у своєму розпорядженні такої колекції океанської флори і фауни. Але якщо я розтрачу всю свою увагу на огляд колекції, що ж залишиться для судна? Я аж ніяк не хочу проникати у ваші таємниці, але признаюся, що будова «Наутілуса», його двигуни, механізми, що надають йому надзвичайної рухливості, усе це до краю збуджує мою цікавість.
На стінах салону я бачу прилади, призначення яких мені невідоме. Чи можу я довідатися…
— Пане Аронаксе, — відповів капітан, — я вже сказав вам, що ви вільні на борту мого судна; отже, немає такого куточка на «Наутілусі», куди б вам був заборонений доступ! Ви можете оглядати судно з усім його устаткуванням, і я вважатиму задоволенням бути вашим провідником.
— Не знаходжу слів подяки, капітане! Постараюся не зловживати вашою люб’язністю! Дозвольте тільки довідатися про призначення цих фізичних приладів…
— Пане професоре, точно такі ж прилади є в моїй каюті, і там я докладно поясню вам їхнє призначення. Але спочатку ходімо до каюти, приготовленої для вас. Треба ж вам знати, у яких умовах ви будете жити на борту «Наутілуса»!
Я пішов за капітаном Немо. Вийшовши через одні двері, що були в кожному з закруглених кутів салону, ми опинилися у вузькому проході, що був з обох боків судна. Пройшовши на ніс корабля, капітан Немо завів мене до каюти, вірніше, у вишукано обставлену кімнату з ліжком, туалетним столиком і іншими зручними меблями.
Залишалося тільки подякувати люб’язному хазяїнові.
— Ваша каюта — суміжна з моєю, — сказав він, прочиняючи інші двері, — а моя з’єднана із салоном, звідки ми щойно вийшли.
Каюта капітана мала суворий, майже монастирський вигляд. Залізне ліжко, робочий стіл, кілька стільців, умивальник. У каюті панували напівсутінки. Нічого зайвого. Тільки необхідні речі.
Капітан Немо вказав мені на стілець.
— Чи не бажаєте присісти? — сказав він. Я сів, і він почав свої пояснення.
Розділ дванадцятий
УСЕ НА ЕЛЕКТРИЧНІЙ ЕНЕРГІЇ!
— Пане, — сказав капітан Немо, показуючи на прилади, що висіли на стінах каюти, — ось апаратура, що слугує для керування «Наутілусом». Тут, як і в салоні, вона завжди у мене перед очима й у будь-який момент дає мені знати, у якій точці океану знаходиться мій підводний корабель, а також указує його напрямок. Деякі прилади вам знайомі. Ось термометр для виміру температури повітря на «Наутілусі»; барометр — прилад, що визначає атмосферний тиск, завдяки цьому ми маємо можливість передбачати зміну погоди; гігрометр — один із приладів для виміру ступеня вологості в атмосфері; storm-glass сигналізує про наближення бурі; компас указує шлях; секстан дозволяє за положенням сонця визначити широту; хронометри дають можливість установити довготу; і, нарешті, підзорні труби, денні і нічні, котрими я користуюся, оглядаючи обрій, коли «Наутілус» піднімається на поверхню океану.