Команда з нетерпінням очікувала наказів свого капітана. А він, деякий час уважно поспостерігавши за твариною, наказав покликати головного механіка. Той не змусив на себе чекати.
— Фрегат під парами? — запитав капітан.
— Під парами, капітане! — відповів механік.
— Підвищити тиск! Дати повний хід!
Гучне «ура» пролунало після наказу. Це означало початок бою. Через лічені секунди з двох труб фрегата повалили клуби чорного диму, палуба здригалася від клекотіння пари у котлах, які працювали під високим тиском.
Запрацював могутній гвинт, і «Авраам Лінкольн» на всіх парах помчав у напрямку до тварини. Вона підпустила до себе корабель приблизно на відстань півкабельтова, а потім поволі попливла, тримаючись на безпечній відстані. Погоня тривала годину, але фрегат анітрохи не скоротив відстані, яку тримала тварина. Стало зрозуміло, що рухаючись з такою швидкістю, нам не вдасться наздогнати її.
Капітан Фераґут нервово посмикував свою густу чорну бороду.
— Неде Ленде! — покликав він.
Гарпунер підійшов до нього.
— То як, пане Ленд, чи не час спустити шлюпки?
— Доведеться почекати, капітане.
— Чого чекати?
— Поки ця тварюка не прийме виклик і не побажає битися, ми її не візьмемо!
— То що, просто чекати? — нервував капітан, який дуже не любив бездіяльності.
— Підвищити тиск, наскільки можливо, капітане. А я з вашого дозволу вмощуся на бугшприті[19] і ґав не ловитиму: тільки-но ми наблизимося до цієї тварюки, я привітаю її ударом гарпуна.
— Ідіть, Неде, — відповів капітан, а механікам скомандував максимально підвищити тиск.
Нед Ленд зайняв свій пост. Пара клубами виривалася через клапани з топки, гвинт почав давати сорок три оберти за хвилину, лаг,[20] закинутий у воду, показав, що «Авраам Лінкольн» долає вісімнадцять з половиною миль за годину. Але це нам не допомогло, бо й клята тварина пливла з такою ж швидкістю!
Цілу годину фрегат гнав з такою швидкістю, але не виграв ані туаза! Як же це було принизливо для такого швидкісного судна американського флоту! Команда біснувалася, матроси проклинали морське чудовисько, а йому було на ці всі пристрасті начхати! Капітан Фераґут вже не просто смикав свою борідку, він кусав її, і знову покликав головного механіка.
— Тиск максимальний?
— Максимальний, капітане, — відповів спеціаліст.
— Скільки атмосфер?
— Шість з половиною.
— Довести до десяти, — наказав капітан Фераґут.
Оце по-американськи! Гадаю, це було б найкраще рішення для капітана пароплава якоїсь приватної компанії на Міссісіпі, якби він прагнув обігнати конкурента.
— Конселю, — звернувся я до свого вірного слуги, — мабуть, капітан вирішив летіти за нарвалом, а не пливти, бо від такого тиску ми злетимо!
— Як завгодно пану професору! — відповів Консель. Відважність капітана Фераґута імпонувала мені. Механіки і кочегари старанно виконували його наказ: запобіжні клапани затиснули, знову засипали вугілля на колосники. Далі працювали вентилятори — нагнітали повітря в казани. «Авраам Лінкольн» рвався вперед. Щогли здригалися аж до степсів,[21] клуби диму ледве виривалися назовні крізь вузькі отвори труб. Ще раз кинули лаг.
— Який хід? — запитав капітан Фераґут.
— Дев'ятнадцять і три десятих милі за годину, капітане, — була відповідь.
— Підвищити тиск!
— Слухаюся, капітане, — підкорився головний механік. Манометр показував десять атмосфер! Але й наш ворог ішов «на повних парах»! Без помітного надриву тварина долала дев'ятнадцять і три десятих милі за годину.
Оце так перегони! Не доберу слів, щоб описати своє хвилювання, я аж тремтів увесь! Нед Ленд, зосереджений і серйозний, стояв на своєму посту з гарпуном у руці. Декілька разів тварина підпускала фрегат на близьку відстань. Тоді канадець кричав:
19
Бугшприт — горизонтальний або дещо похилий брус, щогла, що виступає перед форштевнем; служить для підіймання носових вітрил.
20
Лаг — навігаційний прилад для вимірювання швидкості руху судна або пройденого ним шляху.