— Підстави вагомі, пане Ароііакс.
— Послухайте, Нед! Ви китобій за професією, вам доводилося не раз мати справу з великими морськими ссавцями. Вам легше, ніж будь-кому, допустити можливість існування гігантського китоподібного. Кому-кому, а вам якось не личить в даному разі бути маловіром!
— Ви помиляєтеся, пане професоре, — відповів Нед. — Якщо невіглас вірить, що якісь лиховісні комети борознять небо, що в надрах земної кулі живуть допотопні дивовижні істоти, — це ще сяк-так! Але астроному і геологу смішні подібні казки. Також і китобоєві. Я багато разів полював за китоподібними, багато їх загарпунив, безліч убив, але, які б ие були могутні і сильні ці тварини, ні своїм хвостом, ні бивнем вони неспроможні пробити металеву обшивку пароплава.
— Однак, Нед, кажуть же, що бували випадки, коли зуб нарвала протаранював судно наскрізь.
— Дерев’яні судна, це ще можливо! — відповідав канадець. — Утім, я цього не бачив. І поки не побачу на власні очі, не повірю, що кити, кашалоти і єдинороги можуть зробити подібні пробоїни.
— Послухайте, Нед...
— Брга ради, професоре! Усе, що завгодно, тільки не це. Хіба що гігантський спрут...
— Це ще менш імовірно, Нед! Спрут — це м’якотіле. Уже сама назва вказує на особливості його тіла. Та хоч би він мав п’ятсот футів у довжину, спрут залишається живим безхребетним і, отже, зовсім безпечним для таких суден, як «Шотландія» і «Авраам Лінкольн». Настав час здати в архів байки про «подвиги» різних спрутів і тому подібних чудовиськ!
— Отже, шановний професоре, — запитав Нед трохи іронічно, — ви переконані в існуванні гігантського китоподібного?..
— Так, Нед! І переконання моє ґрунтується на логічному зіставленні фактів. Я упевнений в існуванні ссавця могутньої будови, що належить, як і кити, кашалоти або дельфіни, до підтипу хребетних і наділеного кістковим бивнем виняткової міцності.
— Гм! — вимовив гарпунер, із сумнівом похитавши головою.
— Зауважте, шановний канадцю, — продовжував я, — якщо подібна тварина існує, якщо вона живе в океанічних глибинах, у водиих шарах, що лежать па глибині кількох миль від поверхні моря, вона, безсумнівно, повинна мати організм величезної життєвої сили.
— А навіщо йому така сила? — запитав Нед.
— Сила потрібна, щоб, живучи в глибинах океану, витримувати тиск верхніх шарів води.
— Справді? — сказав Нед, дивлячись па мене прискаленим оком.
— Справді! І па доказ можу навести кілька цифр.
— Ет! Цифри! — зауважив Нед. — Цифрами можна оперувати як завгодно!
— У торговельних справах, Неде, але не в математиці. Вислухайте мене. Уявімо собі тиск в одну атмосферу у вигляді тиску водяного стовпа висотою в тридцять два фути13. У дійсності висота водяного стовпа має бути трохи менша, оскільки морська вода має більшу щільність, аніж прісна. Отже, коли ви поринаєте у воду, Нед, ваше тіло зазнає тиску в стільки атмосфер, себто у стільки кілограмів на кожний квадратний сантиметр своєї поверхні, скільки стовпів води в тридцять два фути відокремлюють вас від поверхні моря. Звідси випливає, що па глибині в триста двадцять футів тиск дорівнює десятьом атмосферам, па глибині в три тисячі двісті футів — ста атмосферам, а в тридцять дві тисячі футів, тобто па глибині двох з половиною льє, — тисячі атмосферам. Коротше кажучи, якби вам удалося опуститися в настільки казкові глибини океану, па кожний квадратний сантиметр вашого тіла випадав би тиск у тисячу кілограмів. А вам відомо, шановний Неде, скільки квадратних сантиметрів має поверхня вашого тіла?
— Не маю уявлення, пане Аронакс.
— Близько сімнадцяти тисяч.
■ — Та невже?
— А через те іцо в дійсності атмосферний тиск трохи перевищує один кілограм на квадратний сантиметр, то сімнадцять тисяч квадратних сантиметрів вашого тіла зазнають у цю хвилину тиск сімнадцяти тисяч п’ятисот шістдесяти восьми кілограмів!
• — А я цього не помічаю?.
— А ви цього і ие помічаєте. Під цим величезним тиском ваше тіло не сплющується лише тому, що повітря, яке знаходиться усередині вашого тіла, має настільки ж високий тиск. З цієї причини й існує рівновага між тиском ззовні і тиском зсередини, що нейтралізується одне іншим. От чому ви і ие помічаєте цього тиску. Але у воді зовсім інша справа.
— А-а! Розумію, — відповідав Нед, що уважно слухав. — Вода пе повітря, вона давать ззовні, а усередину не проникає!
, — Саме так, Неде! На глибині тридцяти двох футів ви будете
зазнавати тиску в сімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят вісім кілограмів; на глибині трьохсот двадцяти футів цей тиск удесятериться, тобто буде дорівнювати ста сімдесяти п’яти тисячам шестистам вісімдесятьом кілограмам; нарешті, на глибині тридцяти двох тисяч футів тиск збільшиться в тисячу разів, тобто буде дорівнювати сімнадцяти мільйонам п’ятистам шістдесяти вісьмом тисячам кілограмів; образно кажучи, вас сплющило б куди сильніше од усякого гідравлічного преса!