Нарешті повисла на моїй шиї й заридала.
Оцю мову я вже добре розумів.
Сватання на стародавній лад
Ожилий патріарх тимчасом заговорив, та його голос долинав, наче з підземелля. Був він скоріше хриплим шепотом, що часом зривався і переходив у верещання.
Першим словом, з яким Ламек звернувся до мене, було:
— Амхаарец!
Я зрадів. Це сказане зрозумілою для мене мовою. Я знав кілька староєврейських слів і розумів, наприклад, це перше слово. Правда, воно не дуже ласкаве, бо по-нашому означає: «Дурень!» Та за цим посипалося більше слів. Старий не встиг з мумії стати людиною, як показав себе справжнім аристократом і засипав мене найгіршими глузливими словами. З них добре зрозумів я «несієрім» (невільник), «кераїм» (невірний).
Кілька разів назвав мене Ламек і «мамссером». А це вже брутальна образа.
Я зрозумів — він лається тому, що його дівчина ставиться до мене з такою прихильністю. Старий часто бив себе кулаком у груди й вигукував, що лише він має на це право.
Та раптом мене виручила красуня Нагама. Тримаючись однією рукою за моє плече, вона піднесла вказівний палець другої руки до свого чола й урочисто відрекомендувала старому мою особу:
— Горе деа! (Вчений!).
— Шад! (Чортівське слово!) — скрикнув двадцятитисячорічний стариган.
— Ед! (Свідок!) — відповіла дівчина, показуючи на себе.
— Маккот-мардот! — хрипло вилаявся старий найстрашнішим прокльоном. Колись з такими словами передавали кату на муки дівчат, які поцілували чужого чоловіка.
— Маккот-мардот! — повторив старий.
Дівчина покірно схилилася, підняла з долівки кашалотові жили й подала старому замість канчука. Стояла, чекаючи, щоб старий її відшмагав. Цього я вже не міг знести і силою забрав дівчину від старого. Той зі злості почав шмагати канчуком свою кришталеву труну. «Бий», думаю собі.
Тепер я вирішив показати, що розумію його мову. Вдаривши себе кулаком у груди, я сказав:
— Неах (Володар), — потім узяв дівчину за руку й промовив урочисто: — Ле кохта! (Буде моєю дружиною!)
— Меахссов! — відповіла раптом дівчина, потискуючи мою руку на знак згоди.
— Алманат, — сердито прохрипів посивілий від п'ят до голови чоловік.
— Меахссов! — повторила дівчина знову.
— Алманат!
Перегукувались вони цими словами разів п'ять-шість. Це означало суперечку про те, коли ми одружимося.
«Меахссов» — означає «від сьогодні», «алманат» — «потім».
Нарешті старий у шаленому гніві кинув страхітливий вирок, показуючи на Нагаму:
— Ерваг!
При цьому слові дівчина пополотніла, щоки її змарніли, уста посиніли, і вона закрила лице довгими косами. Це слово забороняло жінці одружуватися.
Я виструнчився перед старим і посміхнувся йому прямо у вічі.
При цьому старий скривив уста в глузливу посмішку І процідив крізь зуби:
— Катланет!
І тут Нагама впала на землю, розкуйовдила волосся і, обсипаючи голову кристалічним піском, страшенно розридалася.
«Катланет» — дівчина, наречений якої обов'язково перед весіллям помирає. «Катланет» — убивця чоловіків, і вона ніколи не може одружитися.
— Мені байдуже, чи ти «катланет», чи ні, — тепер уже своєю мовою звернувся я до дівчини й підняв її з землі. — Ми двоє в усьому світі, і для нас немає законів! А коли буде потрібен закон, то ми самі створимо його. Я сам тут і парламент, і верхня палата, й король. Я візьму тебе за жінку, коли й ти цього забажаєш.
На цей раз уже старий раптом бурхливо розридався. Він бив долонею по кристалічній масі і весь час повторював: «Галот» (полон). Це знову ж таки означало, що поки голова сім'ї в полоні, дівчина не може вийти заміж.
Бідний старець! Виходить, він тільки того й боявся, що коли я одружуся з його дочкою, то він залишиться тут замурованим у скелі.
Я втішив старого. Приніс долото й сокиру, приклав до кристала й показав, що хочу звільнити старого з тієї неволі. На доказ цього я відколов кусень кристала.