— А я от чув нехороший поголос про рекрутерів, які у ваш екіпаж вербують людей обманом чи примусом, — задумливо промовив Джеррі.
— Той поголос — несусвітнє перебільшення, можу тебе запевнити. Усіх нас дібрав сер Лоренс особисто — за інтелект, тямущість, привабливість, харизму або ж іще за якусь позитивну чи корисну рису.
— Тобто не як «гарматне м’ясо», на один раз? А що в разі загибелі?
— Ну, якщо про це зайшла мова — нам усім довелося підписати один дещо принизливий юридичний документ, який обмежує наші права та звільняє «Космічні лінії Цунґа» від будь-якої можливої відповідальності. І, звісно ж, у тій їхній теці з документами є також і примірник, який підписав я.
— А чи є в нас шанс отримати якусь компенсацію за тебе, коли що? — з надією запитав Джордж.
— Ні, мої адвокати кажуть, що ту угоду обійти неможливо. Згідно з нею, Цунґ бере на себе зобов’язання лише доправити мене до комети Галлея та назад, забезпечити їжею, водою, повітрям і каютою «з виглядом на море», так би мовити.
— А що за це?
— Після повернення я мушу якнайкраще розрекламувати майбутні такі подорожі, з’явитися кілька разів на телебаченні, написати кілька статей — це цілком прийнятно за таку можливість, яка випадає раз за все життя. А-а, от іще: у дорозі я також маю розважати своїх колег-пасажирів, а вони — мене.
— Як? Піснями й танцями?
— Ну-у, я сподіваюся помучити нещасних слухачів вибраними місцями зі своїх спогадів. Проте не думаю, що мені вдасться скласти справжню конкуренцію професіоналам. Приміром, чи відомо вам, що на борту буде сама Іва Мерлін?
— Що-о? Як вони її вмовили полишити свою монастирську келію на Парк-авеню?
— Та їй, напевне, вже років сто, і… ой, вибач, Гею.
— Їй десь сімдесят, плюс-мінус п’ять.
— Який там мінус! Я був іще малюком, коли на екрани вийшов «Наполеон»!
По цих словах повисла довга пауза, бо вся трійця враз поринула в спогади, пов’язані з тим знаменитим фільмом. Хоча деякі критики і вважали найкращою її роллю роль Скарлетт О’Гари[23], але для широкої громадськості Іва Мерлін (уроджена Івлін Майлз, яка з’явилася на світ у Кардіффі, що в Південному Уельсі) і досі ототожнювалася переважно з Жозефіною[24]. Тоді, майже пів століття тому, той суперечливий епічний кінофільм на історичну тему, який зняв Дейвід Ґріффін, привів був французів просто у захват і вельми розлютив англійців, хоча тепер обидві сторони беззаперечно визнавали, що в той час режисер усе-таки дозволив своїй артистичній натурі доволі легковажно обійтися з історичною правдою, а особливо в разючих кінцевих кадрах зі сценою коронації імператора у Вестмінстерському абатстві[25].
— Це неймовірна удача для сера Лоренса, — задумливо промовив Джордж.
— Гадаю, за це слід похвалити й мене. Її батько був астроном і свого часу встиг попрацювати на мене, а вона завжди дуже цікавилася наукою. Тож я і зробив кілька відеодзвінків.
Гейвуд Флойд не вважав за потрібне додати, що він, як і значна частина представників роду людського, був закохався в Іву відразу ж, як на кіноекрани вийшов римейк «Звіяних вітром».
— Звісно ж, — продовжив він, — сер Лоренс був у захваті. Щоправда, спершу мені довелося його переконувати, що її інтерес до астрономії зовсім не дилетантський — інакше під час подорожі вона не знайде спільної мови з іншими пасажирами та членами екіпажу, а це буде катастрофа.
— І це мені нагадує, що… — озвався Джордж, дістаючи невеличкий пакунок, який він не дуже вдало ховав досі за спиною, — у нас тут для тебе є один малесенький подаруночок.
— Чи можу я його відкрити прямо зараз?
— Гадаєш, хай відкриває? — схвильовано запитав Джеррі в Джорджа.
— Ну, тоді обов’язково відкрию, — заявив Флойд, розв’язуючи яскраву зелену стрічку та розгортаючи папір.
Усередині в красивій рамці була репродукція картини. Хоча Флойд і не дуже знався на мистецтві, він пригадав, що бачив її й раніше. І, дійсно, хто ж таке забуде?
На ній був зображений імпровізований, збитий із того, що опинилося під рукою, пліт, який немилосердно підкидало на морських хвилях, а на ньому було повно напівголих людей, що рятувалися після кораблетрощі. Дехто з них, майже без ознак життя, готувався вже постати перед Творцем, а хтось відчайдушно махав якомусь судну десь на горизонті. Нижче був підпис:
ПЛІТ «МЕДУЗИ»
(Теодор Жеріко, 1791–1824)
А ще нижче красувалася приписка Джорджа та Джеррі: «Добратися туди — це тільки половина розваги». (Мовляв, не забудь потім, Флойде, добратися й назад.)
23
Скарлетт О’Гара — головна дійова особа голлівудського фільму «Звіяні вітром» (1939 р.).
25
Вестмінстерське абатство — традиційне місце коронації англійських монархів у Лондоні. Наполеон ніколи там не бував, а тим паче не коронувався.