Холодний темний погляд. — Можливо, містер Комінг? Жінка, яка не ставить запитань? Я гадала, що це неможливо.
- У моєму випадку так, - різко сказав він. І хоча він знав, що робить непрофесійно, будучи настільки збудженим цією жінкою, він вирішив продовжувати.
Принцеса на мить поклала руку на нього. Її пальці були прохолодними і сухими, але його тіло ніби пронизало електричний струм.
— Я думаю, — сказала княгиня, — що ваша дружина також дуже щаслива жінка. Я думаю, що заздрю їй, а я не часто заздрю. Хочете випити зі мною пляшку вина, містере Корнінг? У моєму купе чи твоєму?
Отже, рішення було ухвалено, і Нік відчув дивне полегшення. Для нього це була зовсім нова ситуація. У нього безперечно ніколи не було недоліків у сексуальному плані. Але тепер, з цією істотою перед ним, він майже захекався.
Нік оплатив рахунок, отримав усмішку від шеф-кухаря, і вони вийшли з вагона-ресторану. Її купе, як сказав Нік, буде найкращим. Він не хотів, щоб вона знала, де він жив.
Вона торкнулася його руки кінчиками пальців, щоб зберегти рівновагу, поки вони йшли крізь потяг. Експрес мчав крізь вечір. Вони прибудуть до Мілана рано вранці.
Коли вони йшли гучним коридором, Нік знову побачив огрядного чоловіка в світло-коричневому плащі. Він знову курив і дивився, як потяг проноситься крізь ніч. Гонг знову залунав у мозку Ніка, і тепер звук став гучнішим. То була не та людина! Інший був у картатому капелюсі. На цій людині був сірий відвернений капелюх. Яструбині очі N-3 були натреновані помічати ці дрібниці. Цей чоловік також був трохи вищим. Трохи стрункішою. Саме плащ на мить збив його з пантелику. Крім того, це був неправильний шлях. Вони вийшли з вагона-ресторану через двері, протилежні тим, до яких увійшов Нік, і перший чоловік не пройшов через вагон-ресторан. Він наважився заприсягнутися в цьому.
Тоді їх було двоє. Коли Нік притримав двері відчиненими для принцеси, він відчув себе некомфортно. І це почуття було сильнішим зараз.
Коли вони проходили через вагон, принцеса сказала: «Ви вірите, що це можливо, Роберте, — думаю, тепер я називатиму вас так, — що чоловік і жінка випадково зустрічаються, як ми це робимо зараз, насолоджуються один одним протягом довгого часу ? якийсь час, а чим, коли добрі друзі розлучаються? Щоб потім забути. Без поганих докорів, без дурних розмов про кохання, навіть без бажання повторити досвід? Як ви вважаєте, це можливо?
Нік на мить замислився. - Якщо не забувати, - сказав він. “Я не думаю, що це можна забути. Інший, так.
Вони пройшли через гармоніку. Вона на мить притиснулася до нього і коротко поцілувала його в губи. Вона погладила його по щоці. «Не забувай, що ти сказав вранці, любий».
Її купе було підготовлено до ночівлі. Принцеса сіла на край ліжка і, схрестивши ноги, викурила цигарку, а Нік покликав слугу та замовив вино. Поки вони чекали, вони грали в гру очікування, говорячи про головне і знову стаючи майже офіційними. Нік сів трохи осторонь її на ліжку. Час від часу вона хмурилася і водила рожевим язиком по своїх блискучих червоних губах. Нік задумався, чи шкодує вона про своє рішення.
Надійшло вино. Нік замкнув двері купе. Налив, підняв склянку. 'Тіст. я...'
Вона поклала м'яку руку на його рота. «Дозвольте мені вимовити тост. В цю ніч. Ніч, щоб пам'ятати, як ти сказав, але не жалкувати. Ніч, яку неможливо повторити. Вона підняла свою склянку і зробила ковток. — Не думаю, що ми колись побачимось, Роберте. Ось як я цього хочу. Вибачте, якщо це звучить драматично, але зараз я так почуваюся. І якщо ви розкажете про це іншим, а я думаю, що ви це зробите, говорите про це з любов'ю».
Нік Картер кивнув, потім випив, не кажучи жодного слова. Він узяв її склянку і обережно поставив її поруч із своїм на мініатюрний письмовий стіл навпроти ліжка. Потім він узяв її струнке тіло на руки.
Принцеса дозволила своєму тілу ковзнути його мускулистим торсом. Вона повисла в його обіймах, розгойдуючись з боку на бік, її руки безвольно звисали з обох боків. Її очі були заплющені, і він побачив крихітні вени на віках. Її темне волосся наповнювало його ніздрі ароматом. Його поцілунок спочатку був ніжним, і її рота розкрився під його, як ніжно розпустилася троянда.
Вони цілувалися кілька хвилин, розгойдуючись у такт поїзду, що мчить. Великі руки Ніка ковзнули до пружних сідниць і притягли її ближче. Вона зітхнула, і її язик майже неохоче зустрівся з його язиком. У довгій тиші вони досліджували один одному роти, одночасно задоволені і спантеличені, обидва заціпенілі від дива тіл один одного. Принцеса тремтіла в його руках. Тепер вона тяжко дихала.