Він викинув цигарку, закурив нову і знову вийшов під дощ. Він знав, що повертатися до Pensione Verdi, ймовірно, було марною тратою часу, але все було за правилами. У Pensione Verdi він зателефонував до похмурого маленького холу, і з'явилася величезна італійка в чорній бомбічній сукні з такими ж соковитими вусами.
'Сі; вона сказала, що вона справді була власником. Чи не могла б вона бути корисною пану? Нік сказав їй, що вона може зробити, щоб допомогти йому.
У Верді справді жила синьйоріна де Верізоне. Сі. Товста жінка повернулася до невеликої телефонної станції. Через півхвилини вона пошкодувала, що синьйорини начебто немає вдома. Можливо, він матиме повідомлення?
Немає повідомлення не треба. Нік залишив Верді і повернувся на Гранд-канал. Вона дуже збентежила його. Вона знала, що за нею стежать - хоча не могла знати, хто саме, - і звичним чином струсила з себе тінь.
Нік прочекав під дощем п'ять хвилин, перш ніж повз проїхала порожня гондола. Він покликав його і наказав чоловікові відвести його до Альберго Данієлі. Це був один із найкращих готелів, відповідний особистості та положенню Роберта Н. Корнінга. Бланк телеграми знову затріщав під його пальцями, коли він потягся за цигарками. Він мав попрацювати над цим, поки щось їв і довго приймав теплу ванну. Нік обмацав своє підборіддя. Він може навіть поголитися.
Він сидів, похмуро курячи, поки гондольєр мчав їх чорними, пролитими дощами водами. Зважаючи на те, що він міг бачити крізь туман, Венеція була сумним відображенням літнього міста. Danieli Royal Excelsior був поєднанням старовинного палаццо і сучасного готелю. Взимку гостей було небагато, і містер Корнінг отримав просторий номер за сміховинно низькою ціною. Кімната виходила на канал Сан-Марко, якщо щось видно було крізь туман. Це було неподалік великої площі Сан-Марко.
Нік зняв мокрий одяг і пройшов через велику вітальню з рушником на талії. Він вивчив бланк телеграми та підніс його до світла під кутом.
Принцеса сильно тиснула на олівець. Має проявитися без проблем.
Він відкрив свою дорожню сумку і вийняв шкіряний чохол на блискавці. Серед іншого в ньому була пляшка з безбарвною рідиною та тонка щітка з верблюжої вовни. Нік розгладив форму на мармуровому столі та акуратно наніс рідину. Коли вона висохла, він пішов у ванну — ванна, що підтримувалась позолоченими херувімами, здавалася досить великою, щоб у ній можна було проводити олімпійські змагання. Він прийняв ванну. Довга тепла ванна розсіяла озноб з його кісток. Він завжди був у чудовій формі, але останні двадцять чотири години були стомлені.
Він повернувся і побачив, що бланк телеграми висох. Нік клацнув запальничкою і підніс полум'я до паперу. На порожньому папері з'явилися коричневі літери. Це було коротке оголошення:
Крилатий лев. Вісім годин вечора. Містере.
Телеграма була адресована синьйоріне Емануеліте Алівсо, Сан-Сіверо 5319. Хто б це був.
З папером у руці Нік розтягнувся на ліжку з невиразним почуттям полегшення. Значить він не зовсім втратив її. Коли дійшло такої справи, він міг відвідати цю Емануеліту і змусити її говорити. А щодо Крилатого Лева, місця зустрічі, то це був неймовірний успіх. Це знаменитий Крилатий лев Венеції, що стоїть на високому постаменті на площі Сан-Марко навпроти Палацу дожів. Він міг потрапити каменем у статую зі свого вікна.
Нік Картер посміхнувся. У результаті все пройшло досить добре. Втрата її не була такою катастрофою, як здавалося спочатку. Він одягнув халат і зняв слухавку, щоб замовити їжу.
Поївши і прибравши візок, Нік розслабився на чудовому ліжку. Він мав достатньо часу. Невеликий роздум, повне резюме. Його натренований розум і надчутливі нерви підказували йому, що час зараз стрімко тече пісочним годинником — він наближається до критичної точки справи. У принцеси де Верізон були свої накази, у Ніка свої. Якби цей стан доходив до вибуху, це відбувалося б у раптовому нападі люті, і він мав бути максимально підготовлений.