На екрані радара з'явилася третя точка? Його?
Нік Картер перекинувся на спину і подивився на невидиму платформу за десять футів над собою. Він перевірив люгер на наявність піску і переконався, що він чистий.
До цієї справи постійно додавали нові аспекти. Він був упевнений, що прямо зараз, лежачи на піску, він знаходиться поза увагою радара. Його не було б видно. Але він мав припустити, що його бачили йдучи за жінками в казино, і що Манфрінто і його супутники знали, що там хтось є. Хтось, хто слідував за принцесою та її подругою і тепер тинявся зовні. Манфрінто, звісно, припустив би, що третій був супротивником. Що зробив би чоловік? Нік спробував поставити себе на місце Ванні Манфрінто.
Він, звичайно, допитуватиме жінок. Нік вважав за краще не думати про те, як. Але, мабуть, він помилявся — цей Манфрінто не був звичайним агентом. Він повинен був враховувати думку Хоука про цю людину. Що тоді? Манфрінто міг ризикнути, почекати і нічого не робити, щоб подивитися, що зробить Нік. Манфрінто не міг знати, хто чекає в тумані та чому.
З іншого боку, югославський агент, мабуть, припустив би, що бачив автомобіль із радаром і зрозумів, що це означає. Цього було достатньо, подумав Нік, щоб налякати навіть найстрашнішого. N-3 ухвалив рішення. Тепер це перетворилося на смертельну гру на шахи, і він повинен був спробувати перехитрити Манфрінто. Спочатку йому треба було злякатися.
Фургон знову проїхав повз, м'яко шарудячи шинами по піску. Цього разу прожектор не наблизився до Ніка. Він похмуро посміхнувся. Вони знали, що він поряд. Знав, що він був під променем радара і ховався. Вони могли дозволити собі зачекати. Рано чи пізно він мав вийти з укриття. Коли машина знову зникла в тумані, Нік ризикнув поглянути на годинник при світлі ліхтарика-олівця. Десять хвилин після їхнього зникнення. Це означало, що якщо він зачекає п'ять хвилин, вони опиняться у найдальшій точці свого пошуку. Тоді він буде у дорозі.
Через п'ять хвилин він вибрався з-під підлоги з боку моря і побіг від казино. Він побіг на схід уздовж пляжу Віа Коломбо. Іноді він мало не посковзнувся на м'якому піску, але його великі легкі та сталеві ноги не зменшували темпу. Тепер він утворював крапку на екрані. Вони побачать злякану точку, що втікає. Це було те, чого він хотів.
Нік вийшов на віа Коломбо, але замість того, щоб повернути ліворуч, пішов прямо вздовж пляжу у бік віа Марконі. Далеко попереду він побачив сяючий ореол самотнього ліхтаря в тумані. Він озирнувся через плече і побачив, що маленькі жовті очі йдуть за ним. Автомобіль з радаром переслідував його, все ще на пристойній відстані, з увімкненими вогнями. Вони зловили його втікаючу точку, як він і сподівався, і тепер переслідували зловмисника. Нік почав швидко тікати. Він обшукав територію у пошуках притулку. Щоб його план вдався, він мав пройти швидко та гладко.
Він мав несподіваний успіх. Складання непередбачених обставин саме вчасно. Він був на півдорозі до вуличного ліхтаря, коли побачив людину, що йде під ним. Людина була просто човгаючою темною фігурою в товстому пальті і м'ятому капелюсі, але Нік благословив його. Це міг бути наглядач, бомж, ремонтник чи дивак, котрий любив жити на Лідо взимку. Це мало значення. Важливо було те, що ця людина збиралася зайняти місце Ніка на екрані радара.
Думаючи про це, Нік кинувся в чагарники вздовж віа Марконі. Він притиснувся до землі і видихнув, задихаючись від сирої землі, сподіваючись, що радар не надто потужний і не має дальності дії більше милі. Він підозрював, що щойно подолав цю відстань. Він також сподівався відірватися від людей у машині з радаром – вони повинні намагатися стежити за екраном та одночасно сканувати місцевість. Можливо, вони не помітили, що одна точка чарівним чином замінила іншу!
Здається, це спрацювало. Через дві хвилини машина повільно промайнула повз Ніка, що сховався в кущах. Отже, вони пішли за іншим чоловіком. Нік зробив близько десяти глибоких вдихів і почав повзти на животі до казино. Це буде важка подорож, але вона того варта. Він сумнівався, що Ванні Манфрінто розраховував на його повернення.