Хоук вийняв із рота сигару і деякий час дивився на нього. Потім він кивнув головою. 'Можливо. Це зводиться до того ж, чи не так?
Таксі повернуло на Дюпон-серкл. Хоук намацав гроші. «Тепер справжні інструкції, мій хлопчику. Є третя сторона – якийсь молодий хлопець, який виступає сполучною ланкою між президентом та ЦРУ. і нами.
Нік тихо свиснув. 'Президент?'
- Ага, - сказав Хоук, вилазячи з кабіни. 'Президент. Його дуже цікавить «Морська чудовисько».
Він розплатився з шофером, і вони на мить постояли під мокрою сніговою завісою. Пластівці чіплялися за чорний капелюх Хоука, наче білі метелики. Хоук підняв комір, і вони повернулися, щоб увійти в будівлю, яка за фасадом великої служби новин, була розміщена АХ. Вони піднялися в ліфт, у якому пахло парою та мокрою шерстю. Хоук підморгнув Ніку. «Як Ел Джолсон – ти його не знаєш, хлопчик – як Ел Джолсон казав: «Ти ще нічого не знаєш».
Хоук привітно посміхнувся до Ніка Картера.
У Кіллмайстра було передчуття. Хоук насолоджувався, він насолоджувався собою. Він навіть пожартував.
Усі ознаки вказували на це. То була хороша робота!
Розділ 2
Це був юнак на ім'я Тутевілер: Генрі Камерон Тутевілер II, Гарвард, 1956 рік. Від комірця, що провис, до начищених черевиків — багатий студент. У порожньому кабінеті Хоука Нік відчув у ньому дивну двозначність. Тутевілер ставився до чоловіка похилого віку з невизначено захисною, майже лицарською манерою. Було ясно, що він вважає Хоука прискіпливим начальником, який, мабуть, не справляється зі своєю роботою. Нік міг би сказати йому, як він помилявся.
З іншого боку, ставлення Тутевілер до Ніка викликало захоплення. Очевидно, він чув про Кіллмайстра. Він подивився на Ніка з деяким трепетом, і на одну жахливу мить Нік подумав, що збирається попросити автограф. Це неспокійно нагадало йому, що він ставав легендою ще за життя. Яким би приємним це не було для його его - а его в нього було цілком пристойне, - для нього як для професіонала це було гидотою. Для хорошого агента, який хотів залишитися живим, невідомість була необхідна. Ніку ставало дедалі важче залишатися невідомим. Із цим треба було щось робити.
Коли вони влаштувалися в кабінеті, Хоук із сигарою, а Тутевілер із люлькою, останній схопив пухкий портфель. Він витяг стопку паперів, які він переглянув.
— Якщо ви не заперечуєте, я почну зараз. Залишилося не так багато часу, тому я думаю, буде краще, якщо я спочатку висловлюся, а потім ви зможете ставити запитання. Добре?'
- Добре, - коротко сказав Хоук. 'Вперед, продовжуйте.'
Нік придушив усмішку і витріщився на шкарпетки своїх лондонських черевиків, на сигарету з позолоченим ротом, що звисала з куточка рота. Він справді не міг звинувачувати Хоука. Деякі з цих хлопців були здатні роздратувати навіть добродушну людину, а Хоук був далеко не добродушний.
Тутевілер деякий час гриз свою трубку, потім висмикнув зі стопки аркуш паперу. 'Добре. По-перше, мені було доручено поінформувати вас про політичні аспекти цієї справи. Він відкашлявся і подивився на Ніка. — Що саме ви знаєте про Трієст, містере Картер? Про історію міста та околиць?
"Постійна суперечка між Італією та Югославією", - сказав Нік. «Вони боролися за нього роками. На даний момент, на мою думку, ним управляє Організація Об'єднаних Націй».
— Ми намагаємося не відставати, — лагідно сказав Хоук. Нік підморгнув.
'Так. Звісно. Звісно.' Не збентежений, Тутевілер продовжив. «Трієст справді перебуває під юрисдикцією ООН, і це нікого не влаштовує. Ні італійців, ні югославів. Обидві країни претендують на Трієст та його околиці.
Що ж, панове, ця справа з бомбою дала югославам можливість, на яку вони так довго чекали - ЦРУ сказало нам, що югослави знайшли цю бомбу і що вони мають намір використовувати її, щоб шантажувати Італію, щоб вона відмовилася від усіх прав на Трієст. Не привселюдно, розумієте. Все це робитиметься дуже таємно. І цілком легально – через ООН. Це займе якийсь час, скажімо, кілька місяців, але врешті-решт італійцям доведеться змиритися і здати Трієст. Назавжди!
Нік, дивлячись на Хоука, зрозумів, що для старого це не новина. Це не дивно. Хоук був генієм передбачення. Через сорок років, якщо Тутевілер залишиться на ногах у Вашингтоні, він може наблизитись до доблесті Хоука.