Манфрінто та його лейтенант Мілош увійшли до вітальні. Жодних ознак принцеси. Двоє чоловіків з автоматами пішли за Манфрінто і зайняли свої позиції біля дверей. Охоронець, який провів Ніка вниз, пройшов у кут кімнати і зіткнувся з Ніком, тримаючи пістолет напоготові. Їх було п'ятеро! І ніхто з них не пасував до нього. Вони надто добре знали свою справу! Нік стояв мовчки, його здорові руки обм'якнули з боків, намагаючись придумати вихід.
Ванні Манфрінто підійшов до Ніку з пістолетом у руці і тицьнув його в спину, намагаючись триматися на відстані витягнутої руки.
"Ідіть до столу, щоб побачити Айвора", - наказав він. «Уважно подивись на свою роботу, Картер. Він скоро помре, чи бачите. Нам були потрібні всі наші зусилля, щоб зберегти йому життя.
"Мені жахливо шкода", - сказав Нік голосом, повним крокодилових сліз. "Будь ласка, прийміть мої вибачення."
Його знову тицьнули пістолетом. Боляче. — Іди туди, — гаркнув Манфрінто. — Наблизься, щоб він міг тебе бачити. Він не може повернути голову.
Нік підійшов до довгого зеленого столу. Він глянув на воскове обличчя у коконі бинтів. За ним Манфрінто сказав: — Айвор… Айвор? Постарайся, товаришу! Розплющ очі і подивіться на цю людину. То він був у поїзді? Людина, яка була з принцесою де Верізоне?
Повіки вмираючого нагадували тонкі смужки жовтого воску. Повільно, дуже повільно, наче зусилля було вище його сил, чоловік розплющив очі. Він глянув на Ніка Картера. Нік подумав, що у всьому цьому бруді мене не впізнає навіть моя дорога мати. Не те щоб це мало значення. Вони вже знали.
'І?' — вимагав Манфрінто. "Це він?"
Чоловік кивнув головою. Маленьке мерехтіння очей. Потім його голова впала набік, а очі заскленіли.
Манфрінто вилаявся за спиною Ніка. «Ця повія! Ця брехлива повія. Вона сказала, що ви двоє спали разом, що вона знайшла вас у поїзді і спала з вами за плату. Що вона ніколи не бачила тебе раніше, що вона не знала, що ти агент АМ і те, що ви не працювали разом.
Нік повільно обернувся до чоловіка, знаючи, що автомати тримають його на прицілі. Він мав зробити все можливе для принцеси. Але навряд чи це дуже допомогло б.
- Вона сказала тобі правду, - сказав він. «Це була випадкова зустріч, не більше. Я зустрів її. Вона не знала, що я агент АХ. Вона не знала мого справжнього імені. Ми тільки лягли спати. Я нічого не знаю про жінку. Я зійшов з поїзда до Венеції і побачив її лише кілька хвилин тому. Якщо вам доводиться брехати, робіть це добре і по-великому. Аби ці пальці не натискали на курки автоматів...
Ванні Манфрінто навіть не став із ним сперечатися. З виразом презирства на гострому обличчі він штовхнув Ніка стільцем. 'Сядь. Зв'яжи його, Мілош.
Коли руки Ніка були прив'язані до стільця, Манфрінто сильно вдарив його в обличчя. Раз за разом. Нік зносив удари, як міг, і всередині нього здіймалася лють. Він люто штовхнув чоловіка і мало не влучив йому в пах. Манфрінто вийшов з-під його досяжності, важко дихаючи. Він глянув на Ніка своїми жовтими очима та заспокоївся. Він закурив.
Нарешті він сказав: «Послухай, Картере. Давайте прояснимо кілька речей. Я не думаю, що ви цілком розумієте. Я тебе добре зрозумів, але я справді не хочу тебе вбивати. Я хочу дістатися твого боса. Я хочу вбити Хоука! І я знаю, що він десь поруч - він би не прогав таку можливість - так що немає сенсу брехати. Де Хоук? Які його плани?
Ніку не треба було брехати чи шукати прийменники. «Я не знаю, про що ви кажете, — сказав він. «Добре, я Картер! Я не заперечуватиму цього. Але жінка цього не знала, а щодо Хоука, гадаю, він у Вашингтоні і чекає від мене звісток. Він ніколи не робить цю роботу сам.
Манфрінто підніс тліючу сигарету до обличчя Ніка. Він промазав потрапити в око, але обпік щоку. - Ти все ще брешеш, - сказав чоловік. — Ти брешеш про жінку, про все. Вона сказала нам, що ти Нік Картер. Ми зазнали це з неї. Так ти, мабуть, сказав їй. Інакше б вона не впізнала. Ти надто тупий для цього. І якщо ви сказали їй, то ви працюєте разом. Я знаю все це Картер, то навіщо брехати про це?