Він бачив, як шлюпка перетворилася на вируючу масу піни. Манфрінто опинився у воді.
Нік на мить завагався, ступаючи по воді, готовий пірнути за Манфрінто, якщо той не спливе. Він умів плавати?
Так! І Нік втратив свою невелику перевагу. Манфрінто спокійно поплив до острова, і Нік побачив, як ворушились його оголені плечі. Він залишався цілком спокійним та зняв одяг під водою. Нік знову поплив, намагаючись відрізати Манфрінто від проходу до острова.
Незабаром він зрозумів, що це буде тяжко. Чоловік виявився відмінним плавцем, який не поступається Ніку, а може, навіть кращим. Він плив досить швидко.
Нік кинув у бій усі сили, що залишилися. Якби Манфрінто зміг дістатись зброї, наприклад, ручних гранат, шанси різко змінилися б. Він зробив глибокий вдих, наповнив свої величезні легені, опустив голову у воду і поплив далі.
Тим не менш, Манфрінто опинився на острові на секунду-дві раніше, тому що, вибравшись з води, Нік побачив чоловіка, що біжить попереду нього метрів за десять до усипальниці. Нік побіг за ним великими стрибками і майже наздогнав його. Земля була оманливо м'якою і слизькою, але Нік йшов, спотикаючись, не зводячи очей з фігури, що тікає. Він послизнувся і пірнув уперед, але його врятувало надгробок, що нахилився. Манфрінто вже був майже у підвалі. Він пройшов через ті металеві двері, які були прочинені, і дістав пістолет...
Раптом Манфрінто зник. Нік, що стояв ще за дюжину кроків за чоловіком, почув гучні прокляття і важкий сплеск крізь рев бурі. Манфрінто впав в одну з багатьох гробниць, вимитих хорою.
Нік дістався довгої глибокої могили, до країв заповненої брудом. Манфрінто спробував вибратися з іншого боку з білою блискучою штукою в руці. Нік розтягнувся над могилою. Манфрінто обернувся і вдарив його білим предметом. Це була стара стегнова кістка.
Вона зламалася об голову Ніка. - Для цього тобі знадобиться більше, - сказав Нік Манфрінто, хапаючи його. Він завдав правого удару чоловікові в область живота. Манфрінто вже задихався і вчепився в Ніка, як п'явка. Його майже нокаутували.
Але ще зовсім. Він був міцним! І вп'явся зубами в горло Ніка і вкусив так сильно, як собака, шукаючи артерію Ніка. Він був собакою, подумав Нік у паніці. Бульдог. Він знову і знову бив своїми великими кулаками в чоловікове тіло. Але Манфрінто спробував перекусити Ніку горло. Його витривалість була неймовірною, подумав Нік, але зрозумів, що Манфрінто виборював своє життя і знав це.
Зуби перебували у небезпечній близькості до життєво важливого місця. Нік перестав намагатися відбитися від Манфрінто. Він обхопив себе руками, глибоко зітхнув і опустився у наповнену водою могилу. То був єдиний спосіб.
Нік потягнув чоловіка за собою і штовхнув під воду, впавши разом із ним на дно могили. Він відчував цвіль багатьох років. Це потрібно було зробити правильно, максимально обережно. Він не хотів, щоб людина потонула, але мала позбутися цих жахливих зубів хижака на його горлі.
Легкі Ніка майже видихнулися, коли Манфрінто здався. Раптом він відчув, як людина ослабла в його хватці. Зуби відпустили його горло. Нік стояв у могилі і хитався по нерівній землі.
Манфрінто задихався у воді. Проте він ще раз слабо накинувся на Ніка. Той схопив череп і вдарив ним Манфрінто по голові. Людина вимкнулася.
Нік Картер з хвилину простояв по груди у брудній могилі. Зібравши останні сили, він вибрався назовні, тягнучи за собою Манфрінто, як пучок хмизу. То був ще не зовсім кінець.
Він перекинув Манфрінто через плече і пішов назад до підвітряної сторони острова. За смугою води, зірваної вітром, стояли відчинені двері казино. Яскрава смуга! світло падало на камінь зовні сходи. Нічого не було видно.
Нік зупинився, щоб накачати легені свіжим повітрям, потім знову пірнув у прибій і потяг Манфрінто за волосся.
Він обережно підійшов до казино, тримаючи на руках все ще непритомну людину. З будівлі не долинало ні звуку, ні руху. З відчинених дверей все ще валив пороховий дим.
Манфрінто ворухнувся в руках Ніка і щось пробурмотів. Нік опустив кулак на відвисле підборіддя і той знову замовк.