підходимо до головної будівлі і тягнемося до машини, що чекає. Нік схопив бінокль та зосередився на групі. Поруч із ним Джо Шу клацнув запобіжником свого ручного кулемета.
"Тепер Нік?"
«Ми чекаємо, коли ці ескімоси підуть із дороги. Нам не потрібно косити данських підданих, навіть якщо вони працюють із ублюдком».
Джо Шу плюнув. "Це не ескімоси, приятель".
Це швидко осяяло Ніка. Китайська мова. Що б Фон Штаді не планував для групи китайців того дня, коли він мав намір прийти до влади в Німеччині, це не обіцяло нічого доброго Америці та країнам НАТО.
"Добре прицілюйся, Джозефе, і стріляй, коли хочеш", - прошепотів Нік.
Через секунду тишу арктичного ранку порушив безперервний гуркіт автоматів. Група, що прямувала до літака, вибухнула збентежено, коли навколо розбилися люди. Половина побігла до літака, а інша половина сховалася штабом у льодовику. "Коли його кулемет націлився на групу, що біжить до літака, і бездоганно вклав людей", - прокоментував Джо.
«Спочатку візьміть пасажирів літака, а потім людей, які потім залишаться вдома. Ха, ніяких гребаних китайців у моїй Гренландії. І жодних муфт. Ха, візьми, паршивий морж.
Кулемет підскакував і гримів у руках, а мідні гільзи з шипінням падали в сніг. Погляд Ніка був прикутий до бараків. Господи, що сталося з займанням часу? Можливо, їм слід було зачекати, поки вони не почують вибуху цих вибухових пристроїв. Можливо, з таким холодом не спрацювали тимчасові механізми. Можливо можливо. Половина взводу вже була в сніговому покриві, Джо поклав їх, щойно вони вийшли за двері. Раптом будинок, здавалося, здригнувся, потім він розлетівся на мільйон частин. За мить Нік почув звук вибуху. "Це було підкріплення", - швидко сказав Нік. 'Підемо.'
Рідкий ескімос повісив вогнемет собі на спину. "Мені це подобається в американцях, - посміхнувся він, - вони так добре оснащені". Пліч-о-пліч люди бігли по снігу до головного входу в Льодовий палац фон Штаде, поки інші встановлені ними вибухові заряди трусили землю.
Біля дверей їх зустріли спорадичні постріли. Нік запустив дві термітні гранати і впав, щоб захистити себе від спалаху розпеченого світла. Коли Нік та Джо підійшли до дверей, їх зупинили лише трупи.
Вони були у великій кімнаті з пластиковими панелями, і Нік здогадався по приглушеному звуку їхніх голосів, що вона була побудована так, що між льодовиком і кімнатою було повітря, щоб його можна було нагріти, і фон Штаді тут могли обоє залишитися. як улітку, так і взимку. Але за ізольованою кімнатою лежали довгі коридори із зеленого льоду, що вели всередину льодовика.
Вдалині, в одному з крижаних коридорів, Нік почув знайомий звук, маніакальний сміх гнома Локі.
«Давай, Джо, – сказав Нік. «Тримай цей вогнемет поперед нас».
Раптом пролунав тривалий гуркіт, який був гучніший, ніж могли б викликати заряди вибухівки. Кругле обличчя Джо Шу було стурбоване.
«Нас, Нік. Скоро весь клятий льодовик упаде в море. З морозивом ніколи не вгадаєш».
Стіни здавались нерухомими, але Нік відчув рух.
у животі, ніби він був у човні на сильному хвилюванні. Він швидко ухвалив рішення. «Поспішай, Джо. Поверніться до снігоходу. Я прийду до вас, але спочатку я маю побачити, що фон Штаді мертвий.
"Я залишуся з тобою", - посміхнувшись, сказав Джо. «Уряд США може мені заплатити. Швидка кар'єра хлопчика-ескімосу. "Добре", - сказав Нік. «Тоді біжи».
Це знову був саме Мусько. Лабіринт коридорів, відчуття перебування у науково-фантастичному світі. І завжди був сміх гнома, який демонстративно водив їх кутами синьо-зеленого льоду, а потім заманював їх градом куль. І все ще нудотне почуття в животі, коли льодовик повільно ковзав до моря.
Іноді вони зустрічали опір. Коли захисники втекли, Нік дозволив їм тікати. Коли вони чинили опір, Нік і Джо атакували їх з вогнемету, і стійкі німецькі лицарі перетворилися на палаючі смолоскипи, падаючи в лід, що тане.
І, нарешті, за новим поворотом вони знайшли людину, яка хотіла правити Європою, яка зникла в маленькій печері, яку вони майже не помітили. Вогнемет Джо перетворив двох ад'ютантів графа на людські смолоскипи, і раптово людина, яка вважала себе надлюдиною, закричала про пощаду за купою ящиків із замороженою рибою! Нік припинив вогонь, коли граф вибрався з машини, високо піднявши руки.
"Товаришу, - прогарчав він, - я здаюся".