"Але швидше", - сказав Нік своєму поні. "Набагато швидше! Давай, тупий, косоокий, волохатий маленький монстр!"
Касва заржав і навіть збільшив темп. Не через стусанів чужоземного диявола, а тому, що наближався час годування.
Провідник Хафед зупинився там, де стежка звужувалась між двома високими скелями. Замерзлий водоспад, хитромудрий фриз з холодного мережива, звисав з навісу, і вони розбили табір за ним. До того часу, як Нік піднявся нагору, інші поні були нагодовані, і шерпи пили чашки гарячого чаю з олією з яка, приготовленого на ретельно захищених плитах Коулмана. Хафеду, майстру всіх гірських професій і, начебто, всіх мов, весь день було непросто. Він боявся зіткнутися із китайським патрулем.
Нік та Хафед спали в наметі Бланшара. Нік виявив, що вони вже за замерзлим водоспадом. Він зняв свій рюкзак з Касви і відправив звіра на годування, потім розстелив спальний мішок у наметі і з довгим зітханням упав на нього. Він втомився вщент. Все тіло нестерпно свербіло. Поряд з уніформою загиблого китайського солдата він успадкував ще кілька бліх.
Стало темно. Не було б ні місяця, ні зірок. З кожною хвилиною ставало все холоднішим, туманним ознобом, гірким до кісток, і вітер в ущелині починав рухатися. Нік розплющив очі і побачив кілька сніжинок, що пропливали повз отвор намету. «Добре, – стомлено подумав він. Все, що мені потрібно – хуртовина!
Нік мало не задрімав, поки в пів-вуха слухав, як Хафед укладає людей і поні на ніч. Без сумніву, Хафед був перлиною. Він був схожий на бандита, і від нього погано пахло, але продовжував працювати. Схоже, він трохи знав усі мови у цій частині світу – китайську, тибетську, бенгальську, маратхи, гуджерати – навіть дуже ламану англійську. N3 підозрював, що Хафед працював на ЦРУ, але нічого не було сказано. Але Нік знав, що коли китайці вторглися до Тибету, ЦРУ теж втрутилося, наскільки могло, враховуючи грізні мовні та фізичні бар'єри.
AX, звичайно, теж трохи перебралося до Тибету. Ось чому він був тут зараз, змучений, покусаний бліхами, і його нудило. Головного агента AX у Тибеті було вбито людиною, яка назвала себе Ніком Картером. Людина, яка виглядала і поводилася як Нік Картер! Але його двійник був убивцею, а справжній Нік виразно не був. Вбивця, так. Вбивцею в цьому випадку немає. І це, - стомлено подумав тепер N3, - було першою справжньою помилкою його двійника.
Хафед підійшов і сів біля входу до намету. Було занадто темно, щоб розгледіти його, але Нік міг уявити собі обличчя провідника, смагляве, з гудзиками, косими очима та з жирною бородою.
Тепер у темряві він відчув запах Хафеда.
"Як справи?" - стомлено спитав Нік. "Чоловіки все ще збираються піти?"
Хафед пройшов далі до маленького намету. «Так, вони не ходять далі за це місце. Вони шерпи, і це не їхня країна, розумієте? Вони також дуже бояться китайських солдатів».
Нік спробував зняти пальто з ячої шкіри, потім порився в кишенях стьобаного костюма в пошуках сигарет. Хафед запалив їх від сірника, що слабо світився. "Краще не показувати світло", - сказав він. «Я думаю, у китайських солдатів дуже пильні очі».
N3 затиснув цигарку в долоні. Що ти думаєш, Хафеде? Чи є поблизу китайці? »
Він відчував, як чоловік знизав плечима. Хто знає, сар? Можливо. Але це карма. Якщо солдати приходять, вони приходять – і все. Ми нічого не можемо вдіяти».
«На карті, - сказав Нік, - ця область відзначена як така, що має невизначений кордон. Я не думаю, що це означає для китайців! »
Хафед похмуро посміхнувся. «Ні, сер. Нічого. Їм краще – у таких місцях ставлять свій прапор та вибачаються, але тепер це наша земля. Це їхній шлях».
N3 курив цигарку і розмірковував. Йому було начхати на китайців в даний момент, за винятком того, що вони були позаду, мабуть, позаду, цей проклятий двійник! У будь-якому разі він надто втомився, щоб думати; його голова здавалася легкою, як повітряна куля, яка може відірватися і полетіти будь-якої хвилини.
Хафед пішов на мить і повернувся з величезною філіжанкою чаю, повної цампи. «Краще випий це», - наказав він. «Я думаю, тобі не добре, сер? Дивлюсь весь день. Ти хворий."
Нік трохи випив чаю. «Ви маєте рацію, - визнав він. «Я почуваюся паршиво. І це погано – я не можу собі дозволити захворіти. Він посміхнувся, коли говорив. Хоуку це не сподобається. Людина-АХ ніколи не дозволяла хворобі заважати виконанню місії.