— Ходімо далі, — запропонував Косогоров. Він узяв пакет і вийшов у двір. А там кого лише немає. І кури, і гуси, і кролики, і телятко. Як угледіли вони попсовані яблука, як зраділи. Так і кинулись до них.
— Все зрозуміло? — запитує товариш начальник сільпо. — Звичайно, це неправильно, але погані, яблука сільській місцевості можна постачати, їм є застосування. Зате наші робітники ще й банани одержують. Добробут у нас зростає, а банани не ростуть.
Маша і Ігор Ігорович усе вже збагнули. І спитали:
— А звідки такі погані яблука беруться?
— Я гадаю, в цьому овочева база винна. Ці яблука зберігали неправильно.
Тоді Маша та її вчитель подякували товаришеві Косогорову та всім іншим товаришам і запитали:
— Скажіть, а де тут у вас електричка зупиняється?
— А ось там, за п'ятиповерховим Будинком культури. У нас поїзди дуже часто ходять.
Так і закінчилась ця історія. І закінчилась третя професія Маші Філіпенко.
РОЗДІЛ 4
ЧЕТВЕРТА ПРОФЕСІЯ. АСИСТЕНТ ОВОЧЕВОГО СХОВИЩА
Як тільки Маша повернулась додому, вона зразу сіла звітну записку писати. А вже потім себе до ладу привела і спати лягла.
«ЗВІДНА ЗАПИСКА
Шановний професор Баранов.
Із магазину по вулиці Гашека продукти вивозють в сільське по. Тому що там попсовані яблука їдять сільські господарські тварини. А бананів там взагалі не бачили. Тепер бачють. Це на станції Турист.
Головне необхібно налаштувати овочеву базу для правильного зберігання попсованих яблук. Тоді вони будуть непопсовані.
Поліпшувачка Філіпенко».
На чистому місці Ігор Ігорович приписав:
«Із звітом згоден. Прикріплений Ігор Ігорович. На додаток повідомляю, що успішність у поліпшувачки поліпшилась. Я маю на увазі математику. А щодо мови, самі «бачюте».
Співробітник з математики Кулібін І. І.».
За кілька днів з'явився на світ
«НАКАЗ ПО ІНСТИТУТУ ПОЛІПШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА
У зв'язку з потребами часу і по заявці директора овочевого торгу направити поліпшувачку М. О. Філіпенко на овочеву базу Дзержинського району як асистента зберігача овочів.
Роботи по зберіганню овочів проводити по неділях без відриву від школи і сім'ї.
Головний учений професор Баринов».
Маша одержала наказ в руки і додому його принесла. Тато прочитав і мовив:
— Мені цей наказ дуже подобається. Ти у нас, Маріє, геть од сім'ї відірвалась. І від магазинів. Ось тобі три карбованці, біжи в булочну, купи кілограм цукру-піску і батон. А коли прибіжиш, проведи у себе в кімнаті суботник. Бо в тебе там стільки сміття, що й підлоги не видно. На люстрі стрибалки висять і на акваріумі колготки гойдаються.
У школі Катерина Ричардівна зраділа Маші.
Вона сказала:
— Подивіться, діти, яка корисна праця для третьокласника. Маша пішла працювати в магазин зовсім, відсталого. Жодної задачі розв'язати не могла. А сьогодні все сама розв'язує.
Маша так і засяяла. Нею можна було увесь Невський проспект освітлювати.
— І Діма Аксьонов правильно робить, що в неї списує. Та розв'язувати задачі Маша правильно навчилась. А писати грамотно не вміє. Вона пише: «На склад завезли сАрочки…», «Протягом десятої п'ятирічки буде поставлено чотири тисячі сімсот електрАвозів…» Вона постійно «а» і «о» плутає. І Діма Аксьонов, котрий правильно робить, що в неї списує, неправильно робить, бо списує з тими ж помилками. Йому можна одразу дві двійки ставити — з математики і з російської мови. Дімо, вибирай, котра тобі більше до вподоби.
Діма довго вибирав. Потім мовив:
— Ніяка не до вподоби.
— Гаразд, — сказала Катерина Ричардівна. — Поставлю тобі з математики. Тому що з російської у тебе вже є.
Надійшла неділя. Робочий поліпшувальний день для третьокласниці Марії Олександрівни.
Коло метро «Варшавська» рано-рано вранці у темряві простує веселий натовп трудящих. Це — інженери, фізики, журналісти, складальники, регулювальники автоматів, студенти та інші представники громадян Москви. Вони, як і Маша, поспішають на овочеву базу. Так уже заведено — овочі треба рятувати.
Маша, приїхавши на базу, зразу ж попрямувала в цех помідоро-яблучного зберігання. Там її зустріла начальниця цеху — Наталя Павлівна Науменко.
Вона глянула на путівку і сказала Маші:
— Мені ніколи тобою займатись. До мене народ прийшов різний. Іди-но до дядька Паші Лексєєва, старшого зберігача. Він тобі все пояснить.