— Це хто там? Хто зняв трубку?
— Дружина товариша Жбанова.
— А можна Машу?
— Поліпшувачка Маша Філіпенко посилено вивчає російську мову і підійти до телефону не може.
Олейников пригальмував, але не вгамовувався і канючив:
— Можна, будь ласка, на одну хвилинку! Мені дуже важливо.
— В такому разі, Марія Олександрівна підійде рівно на одну хвилину… Машо, підійди, будь ласка, до телефону. Там щось важливе. Напевно, з Верховної Ради дзвонять.
— Машо! Машо! — кричав Діма Олейников. — Про нас з тобою по радіо передавали. Я в тролейбусі чув.
— А що передавали? — безневинно цікавилась Маша.
— Що ми побились. Що у мене було велике яблуко. І що мені подарували пенал.
— Так, так, — пригадувала Маша. — Я також щось чула. Ще там передавали, що ти невмитий.
— А що то за передача була? — спитав Діма.
— Що то за передача була — не відаю, — відповіла Маша. — Напевно, «Піонерська зірниця».
Дружина товариша Жбанова взяла трубку:
— Я гадаю, що то була передача «На просторах Всесвіту». Не відволікайте Машу від занять, юначе, — вона поклала трубку. — Отож, Машо, записуй слова: «славний, повний, товстий, шиплячий, свистячий, ходячий». Записала?
— Записала.
— Тепер роби з них коротку форму: «Славний — славен, повний — повен». Зрозуміло?
Не встигла дружина товариша Жбанова дійти до столу, щоб покласти підручник, а Маша вже накатала вправу. Вона подала її вчительці. На аркуші було написано: «товстен, шиплячен, свистячен, ходячен».
— Я п'ять років навчаю людей. Усіляких, од дітей до начальників главків, — сказала товариш Жбанова. — Але такого ще не бачила. До побачення. Урок «закінчен».
Більше на заняття вона не приходила. А Маша все випитувала і випитувала у водія Семенова про плинність, але з'ясувати нічого не могла.
Настав черговий робочий день. Вони їхали з Олександром Івановичем по місту. Маша жваво торохтіла:
— Зупинка «Московський зоопарк». На цю зупинку зібрано звірів з усього світу. Бізони з Америки. Слони з Африки. Кобри з Індії. Нещодавно зловили двох пінгвінів у Антарктиді й завезли сюди. Для звірів створені сприятливі умови, їх ніхто не кривдить. Їх виводять на прогулянку і миють зі шлангів. Організовуються виставки звірів. Є майданчик молодняка. Там вони лазять по стовпах і сидять у# воді. Сюди сходяться художники, щоб малювати звірів, і вчені, щоб вивчати їх.
Маша вже багато разів оголошувала зоопарк і говорила жваво, як на виступі у художній самодіяльності. Раптом водій зауважив, що вона замовкла і полізла униз під сидіння.
Олександр Іванович запитав:
— Ти, Машо, щось загубила?
— Ні. Там мій клас сідає.
Пасажири захвилювались:
— Ви чому замовкли? Розповідайте далі. Вельми цікаво про зоопарк.
Олександр Іванович подав Маші мікрофон униз і сказав:
— Ти з-під сидіння не вилазь, але розповідай. Пасажири чекають. Зараз буде зупинка «Студентська».
Маша взяла мікрофон і заговорила незнайомим басом:
— Наступна зупинка «Студентська». На цю зупинку зібрано студентів з усього світу. Студенти з Америки. Студенти з Африки. Студенти з Індії. Нещодавно зловили двох студентів в Антарктиді й завезли їх сюди. Для студентів створені сприятливі умови. Їх ніхто не кривдить. Їх виводять на прогулянку і миють зі шланга. Організовуються виставки студентів. Є майданчик молодняка. Там вони лазять по стовпах і сидять у воді. Сюди сходяться художники, щоб малювати студентів, і вчені, щоб їх вивчати.
У пасажирів повилазили очі на лоб. А Машин клас так і подався вперед, дізнатись, хто це так загадково розповідає. Водій начебто дорослий, а промовляють дитячим басом. А Маша далі повідомляла з-під крісла:
— Зупинка «Кафе «Котлетна». На цю зупинку зібрано котлети з усього світу. Котлети з Америки. Котлети з Африки. Котлети з Індії. Нещодавно зловили дві котлети в Антарктиді й завезли сюди. Для котлет створені сприятливі умови, їх ніхто не кривдить. Їх виводять на прогулянку і миють зі шланга. Організовуються виставки котлет. Є майданчик молодняка. Там котлети лазять по стовпах і сидять у воді. Сюди сходяться художники, щоб малювати, і вчені, щоб вивчати котлети.
Тут уже Машині однокласники не витримали. Вони, як замазка, просочились у кабіну водія і почали повсюди нишпорити.
— Дядьку, у вас платівка зіпсувалась? — запитав Аксьонов.
— А де педаль швидше їхати? — запитував Олейников.
— А хто у вас під кріслом сидить? — взяла бика за роги Надійка Абдурахманова. — Мікрофон туди снується.