Вдома Валері Готовкіну жахливо перепало за його в'їзд у вікно зі шлангом. Дідусь мало не забрав його із пожежної команди. Добре, що капітан Мінаєв за Валеру заступився і бабуся нічого не дізналась. Ще добре, що Балерин ліхтарик знадобився і все становище врятував. Через ліхтарик дідусь до Валери став лагіднішим.
А у Маші Філіпенко справи були гірше нікуди. Мама товариша Жбанова влаштувала їм вдома просто англійську окупацію. Жодного слова російською мовою не приймалось. Постійно чулося:
— Що то є? Чи є то шафа? Якого кольору є ця шафа? Як багато шаф у цій кімнаті? Дякую. Хто то є? Чи є це хлопчик? Якого кольору цей хлопчик? Як багато хлопчиків у цій кімнаті? Велике спасибі. А що е це? Це дівчинка чи це стіл? Якого кольору ця дівчинка? Як багато дівчаток у цій кімнаті? Дуже велике спасибі. А що е це? Чи є це двері? Якого кольору ці двері? — І так далі. І так далі.
Якось Маша повернулась із школи і побачила, що всюди наклеєні англійські слова, надруковані на англійській машинці. Вона ступає до дверей в кімнату, на них написано: the room. Береться за ручку дверей, на них приклеєно: the door. Наближається до столу, на ньому напис: the table. Маша пішла на кухню, біля входу висить: the kitchen. Взяла у руки чашку, на ній: the tankord. Взяла чайник, читає: the teapot. Взяла цукорницю, на ній: the sugar-basin. Взяла із цукорниці кусок цукру, на ньому: the sugar.
Від усіх тих англійських the words Маша очманіла.
Та бажала вона того чи не бажала, але англійська мова поступово проникала в неї, всотувалась. А іноді навіть висотувалась. Навіть у школі вчителька англійської мови Надія Олександрівна Терехова сказала:
— Дивіться, діти, що з людиною наполегливість робить. Ще тиждень тому Маша Філіпенко по-англійськи двох слів зв'язати не могла. А тепер цілі речення промовляє. І все тому, що на уроці уважна. Беріть з неї приклад!
Маша при цьому подумки відзначила: «Якщо у нас ця залізна мама ще тиждень поживе, я не тільки по-англійськи забалакаю, я російську забуду. Недарма про неї кажуть, що вона володіє особливим методом — магнітно-прилипальним. Що вона двох міністрів і одного маршала мови навчила».
Валера Готовкін тим часом на станції «Філі» розвертався. Якось він сказав капітану Мінаєву:
— Вадиме Олександровичу, здається, я вже дещо придумав, я придумав, як нам за діло братись.
Він увесь процес прибуття на місце пожежі розбив на окремі операції. Ось як це виглядало:
СПИСОК ОКРЕМИХ ЧАСТИН
1. СТРИБАННЯ НА МАШИНУ.
2. ВІДЧИНКА ВОРІТ.
3. ПРОЇЗДКА ПО ВУЛИЦЯХ.
4. РОЗСУВКА ДРАБИНИ.
5. РОЗМОТКА БРАНС… БРАНДСП… ШЛАНГІВ.
6. ТУШКА ПОЖЕЖІ.
І Валера напосів на першу частину, на стрибання на машину. Він сказав:
— Це неправильно, що пожежники по стовпу вниз з'їжджають. Поки один їде, він іншому заважає.
— А як треба?
— Треба, щоб у кожного карабін був, як у парашутистів. Або як у альпіністів, котрі прірву долають. А з другого поверху до машини необхідно тросик напнути. Тоді всі можуть гуртом їхати і прямо на довге сидіння сідати.
— Цікаво, — погодився Мінаєв. — Треба б спробувати. Але ж бійців поки немає.
— Зараз будуть! — сказав Валера.
Він подзвонив Дімі Олейникову.
— Дімо, у нас зараз учбова пожежа буде. Приїжджай до метро «Філі». Ні, Дімо, учбова пожежа це не тоді, коли палають підручники, а тоді, коли з учбовою метою гасять пожежу. Тож приїжджай негайно і Аксьона прихопи. Відра брати? Як хочеш, можеш брати, якщо є. І відра, і гаки.
Він подзвонив Маші Філіпенко і почув:
— Hello, here is Masha. (Що означало: «Алло, Маша слухає».)
Валера нічого не збагнув. Але почув слово «Маша» і загорлав:
— Машо, приїжджай до нас до метро «Філі», у нас учбова пожежа.
— Repeat, please, — мовила англійська Маша. — Why is it fire in nietro? (Повторіть, будь ласка. Чому в метро пожежа?)
Коли б Валера володів англійською досконало, він би збагнув, що вона каже.
Та він був слабенький в англійській мові, тому просто горлав:
— Машо, біля метро «Філі» буде учбова пожежа. І у відповідь почув:
— Що є у метро «Філі»? Учбова пожежа є. Якого кольору ця пожежа є? Ця пожежа є червона.
— Ти що, очманіла, Машо?
І тут Маша відповіла чистою російською мовою:
— Сам ти очманів, Готовкін нещасний. А я зараз прищу.
Вона подалась до мами товариша Жбанова і закричала:
— Give me, please, one… одне відро, give me чоботи and give каструлю замість шолома. Я на пожежу біжу.