Мама товариша Жбанова зажадала:
— Tell, please, everything in English.
Але Маша збунтувалась і нічого по-англійськи спікати не стала. Вона збагнула, що поки вона все це по-англійськи викладе, там усе згорить. І будуть біля метро «Філі» самі учбові жарини.
Вона надягла чоботи і стару мамину куртку й помчала до метро.
Не встиг Валера зробити останній телефонний дзвінок, як почали прибувати перші дружинники. Невдовзі ввесь клас з відрами, каструлями і гаками був у зборі. Діма Аксьонов приніс навіть вогнегасник, що висів у них в під'їзді. А Діма Олейников приволік пожежний шланг із спеціальної протипожежної шафи, що стояла коло його будинку біля гаражів. З тим шлангом його не хотіли пускати в метро. А він горлав:
— Якщо ви мене не пустите, там усі «Філі» згорять!
Чергова була в роздумах. А міліціонер пожалів його, і його пропустили. Тільки звідки брати воду для цього шланга, Олейников не придумав.
Капітан Мінаєв порадів з такої спритності добровольців-бійців. Він показав дітям частину і пояснив, що вони тут з Готовкіним роблять.
Потім вони з Валерою почали проводити навчання. Діти по стовпу з'їжджали з кімнати бійців униз і всідались на машину. Капітан Мінаєв засікав час по секундоміру. Все виходило дуже швидко. Десятеро дітей сідали на автомобіль за одну хвилину.
Далі капітан напнув сталевий тросик од кімнати бійців до гака над виїздом з гаража. І роздав дітям широкі брезентові пояси. Пояси на дітях не застібались. Довелося проколювати нові дірки. А Аксьонов і Олейников не стали дірочки проколювати, вони в один пояс удвох влізли.
На поясах були ланцюжки з карабінчиками. Такими ланцюжками користуються верхолази.
Валера Готовкін перший з'їхав з другого поверху до пожежної машини на такому карабінчику. Потім інші діти.
Виходило дуже швидко і весело. Хлопчики летіли вниз, хитаючись, як ялинкові іграшки. І приїжджали прямо на сидіння машини.
— Все! — закричав Валера. — Годі кататись! Проводимо навчання!
Він сіпнув за кульку на мотузочці — загуділа сирена.
— Засікаємо час!
Діти з-за шахових столиків і з легких брезентових крісел кинулись до напнутого троса. Вони з'їжджали вниз до машини і всідались на довге сидіння уздовж пожежної драбини.
— Готові? — запитав капітан Мінаєв із кабіни.
— Готові!
— Відчиняй ворота!
Валера кинувся до воріт і відчинив їх, штовхаючи по одній воротині. Машина заревла і рвонула вперед.
Експеримент вдався! Усі діти, як один, лишились висіти на тросі. Вони забули відстебнути карабінчики.
Операція тривала тридцять секунд.
— Я бачу, від вас є користь, — сказав капітан Мінаєв.
— Поки що мало користі, — сказав Валера. — Буде більше. Завтра ми продовжимо навчання.
Він звернувся до дітей:
— Хто зможе приїхати?
Усі підняли руки. Крім Маші Філіпенко. Вона не знала, чи можна на пожежу йти з вчителькою англійської мови. І не була впевнена, чи відпустить її куди-небудь сувора товариш Жбанова.
— Діти, нам треба не лише посадку прискорити, а всі операції також, — сказав Вал ера. — Треба, щоб ми продумали як.
Він зачитав однокласникам «Список окремих частин»:
1. СТРИБАННЯ НА МАШИНУ.
2. ВІДЧИНКА ВОРІТ.
3. ПРОЇЗДКА ПО ВУЛИЦЯХ.
4. РОЗСУВНА ДРАБИНИ.
5. РОЗМОТКА БРАНО… БРАНДСП… ШЛАНГІВ.
6. ТУШКА ПОЖЕЖІ.
— Зрозуміло, діти? Допоможемо?
— Зрозуміло, — загаласували діти. — Допоможемо.
І вся пожежна дружина, галасуючи і грюкаючи спорядженням, поїхала додому. Капітан Мінаєв радісно поглядав їм услід:
— Славна молодь росте. Тільки б каструлі не погубили.
Увечері діти почали дзвонити Валері Готовкіну зі своїми пропозиціями.
Діма Аксьонов запитав:
— У вас ворота куди відчиняються?
— Куди треба. У двір, — відповів Валера.
— А треба якраз назовні!
— Це ж чому? Ми назовні усіх перехожих з ніг позбиваємо.
— Якщо машина завиє перед виїздом як слід, всі перехожі розбіжаться. Поки ви ворота всередину відчиняєте, ви скільки часу гаєте. Якщо назовні, то їх відчиняти й сама машина може.
— Чудово! — мовив Валера військово-пожежним голосом. — Завтра доповімо капітану Мінаєву.
Потім подзвонив Діма Олейников:
— Скажи, машину ви прогріваєте?
— Не знаю.
— Довідайся обов'язково. Взимку мій тато на прогрів машини двадцять хвилин витрачає. А коли їхати на непрогрітій машині, вона весь час глухне.
Потім подзвонив сам капітан Мінаєв: