— Я зовсім не Дмитро Дмитрович, — мовив професор, — а Дементій Дементійович. І що ж ви зрозуміли?
— Чому у них нічого не підвищується. Я вже два дні там пропрацювала.
— Два дні це мало. Та якщо ви зрозуміли, напишіть доповідну записку і передайте мені. Ось вам стіл, сідайте і пишіть.
Маша сіла і написала:
«Допавідна записка. Допавідаю: ательє № 78 погано працює таму, що хтось зурочив його. Напевно, то Митрохіна із главку. Не любить вона ательє № 78 і другий рік не дає гарних тканин. От клієнти невдоволені, і плану немає. Клієнтам треба надіслати листівки».
— Написали? — спитав Баринов.
— Так.
— Гаразд, залишіть, будемо розглядати. Якщо усе виявиться правильним, уживемо заходів. А вам підшукаємо нову роботу. Чекайте від нас листівок.
Маша сумною пішла додому і стала чекати листівок, як люди взимку чекають літа, а влітку відпустки.
РОЗДІЛ 2
ДРУГА ПРОФЕСІЯ МАШІ ФІЛІПЕНКО. ОДИН У ПОЛІ НЕ ВОЇН
Маша чекала від них звістки, а звістки не було.
«Які пройдисвіти! — думала Маша. — Хочуть — сповіщають, хочуть — ні. Коли я стану дорослою, я буду не така. Я усіх сповіщатиму».
У класі життя йшло своїм ладом. Катерина Ричардівна навіть не помітила, що Маша стала поліпшувачкою, і, як і раніше, ставила їй то двійку ближче до трійки, то трійку ближче до двійки.
Сьогодні на уроці вона сказала:
— Діти, називайте мені домашніх тварин. Діти почали вигукувати:
— Собака! Кінь!
— Вівця!
— Бик!
— Курка!
— А ще? — сказала Катерина Ричардівна.
— Все, — відповіли діти. — Більше немає. Кінчились тварини.
— Ех ви! А про найбільш домашнього звіра забули. Давай, Машо, називай.
А Маша й не чула нічого. Вона про мішковину думала і про вечірні валянки на високому каблуці. Вона мовчить. Катерина Ричардівна їй підказує:
— Що ж ти, Машо. От у бабусі живе. Лагідний такий, з вусами. Хто це?
Маша й бовкнула:
— Дідусь!
Валера Готовкін уперше в житті так реготав. У нього від сміху мильні бульбашки з рота з'явились. Катерина Ричардівна сказала:
— Ой, не можу! Беру тайм-аут на дві хвилини. Смійтесь, хто скільки бажає. — І навіть не лаяла Машу.
А ввечері листівка надійшла.
«Шановна Машо!
Інститут Поліпшення Виробництва повідомляє тебе, що твоя доповідна про поліпшення роботи ательє № 78 виявилась правильною.
До ательє завезено нові тканини і вже зроблено багато гарних замовлень. Тебе там ще пам'ятають.
Запрошуємо тебе для наступного поліпшення. Науковий керівник професор Баринов».
Маша тут же причепурилась і до інституту подалась. На ній була довга спідниця до підлоги і біла кофтина. Професор Баринов був приголомшений і сказав їй у своєму кабінеті:
— Є дві заявки на поліпшення. Перша — сільськогосподарська, з відривом од навчання. Друга — торговельна, без відриву від школи.
Маша сказала:
— Я хочу з відривом. Надто вже її трійки замучили.
— В такому разі доведеться запросити батьків.
— А можна запросити Катерину Ричардівну? Це наша вчителька. Вона добра, вона допоможе.
— Можна запросити Катерину Ричардівну. Можна й директора школи. Можна і з Міністерства освіти кого-небудь. Та головне, щоб були тато й мама.
Маша пішла додому. Вмовити батьків на відрив. Ця операція буде складнішою, ніж робота в ательє № 78.
Тепер настав час поговорити про Машиних батьків. І треба про них дізнатись усього якнайбільше, щоб вони несподівано чогось не втнули.
Як ви знаєте, батьків собі не вибирають. Беруть, які дістаються. Та дістаються чомусь найкращі.
Я безліч знаю людей, котрі невдоволені своїми вчителями, сусідами по парті, своєю роботою. Навіть керівниками Центрального телебачення: мовляв, що це все якісь дурниці у нас показують. Та я не знаю людей, котрі невдоволені своїми батьками.
(Це все у нас. Може, у них, капіталістів, навпаки. І якась людина жахливо обурюється: «Ох, чому мої батьки мільйонери! Краще б вони були з трудового селянства і виховали мене трудівником».)
А Маші Філіпенко особливо поталанило. Їй дістались просто найкращі батьки. Мама — технолог у тролейбусному парку. Тато — інженер з електричним ухилом. Вони були сучасними людьми, любили музику і кінний спорт. Кажуть, тато замолоду був хіппі.
Маша прибігла додому і заявила:
— Тату й мамо! Вас терміново викликають!
Тато зразу сказав: