Вони мовчки ввійшли і сіли, не дивлячись на мене. Мені було не до запитань, не до критеріїв. Я шубовстався тут один, як в ополонці. Перебувати в оцій неприязній біомасі й то важко.
— За усталеним у нас ритуалом, — сказав Север'янцев, — перед засіданням товариського суду ми повинні влаштувати попередній розгляд. Може, за цей час Шубовсть усвідомив негожість свого вчинку і готовий вибачитись.
Усі поглядають на мене. А, чорт! Може, справді вибачитись? Та мене випередив Тихомиров:
— Ні в якому разі! Ніяких вибачень бути не може. Мій пост довірений мені не Шубовстем. І не йому давати оцінку моїй роботі. Може, я працюю погано. Може, репертуар, який я засилаю на естраду, надто суворий. Та поки ніхто ще ні в непристойності, ні в політичних відступах, ні в критиканстві нас не звинувачував. Так чи інакше, витівку Шубовстя я вважаю образою, зухвалим хуліганством, за яке він має відповідати. Мало того, покарання його мусить стати уроком для інших кляузників.
Настала дуже тривала пауза, під час якої я робив висновки.
— Що ви скажете, Шубовсть? — звернувся до мене Север'янцев.
— Я цілком згодний з Анатолієм Сергійовичем. Ніяких вибачень бути не може!
Засідання суду було призначене на 22-ге число о третій годині. Ні про які критерії навіть розмови не було.
Із дверей я помчав до бабусі доповідати обстановку. А потім запитав:
— То що ти скажеш, Віро Петрівно, золота ти моя гнила інтелігенція?
— Нічого. Тільки справа ускладнюється і набирає соціального забарвлення.
— А що це означає?
— Треба звернутись до фахівця.
— І справді. Як же я сам не здогадався?
Я зразу ж подзвонив по телефону своєму куратору і попрохав термінового побачення. Будемо з ним увечері кататись по місту і прораховувати варіанти.
По-моєму, у кожної людини має бути секретний шеф. Помічник і опікун. Із своїм я на одному заводі познайомився. Він там лекцію читав в усному журналі про політичну рівновагу сил в усьому світі. А я виступав потім. А ще дурня корчив за сценою, усіх пародіював, чим йому дуже сподобався.
Він великий начальник. У нього кабінет, секретарка, машина, і тримається він солідно. Та щось лишилось у ньому від вуличного хлопчиська, і ставиться він до свого номенклатурного становища весело, з іронією.
Так чи інакше, він любить грати в мої ігри, вчить мене. А потім по результатах дивиться, доладно чи недоладно мені радив. І йому практика, і мені користь. І взагалі, він до мене уже звик і навіть, здається, без мене нудьгує.
Я йому подзвонив:
— Добрий день. Мені необхідно з вами зустрітись. Якщо у вас є час. Так вважає народ.
— Народ — це ви?
— Ні. Це я і бабуся.
— Щось важливе?
— Боюсь, що так.
— Гаразд. До вечора. Тільки подзвоніть мені для контролю.
Вечір. Дзвінок для контролю. І ось під'їжджає машина.
— Сідай, — каже бос і відкриває мені дверці. — Поїхали.
Машина побрела по вечірньому місту. Володя, кучерявий шофер-лихач, одним оком на дорогу поглядав, другим на мене косував.
— Ну, — запитав бос, — в що ми зволили влипнути?
Я розповів. Доладно і коротко.
— Більш ніж цікаво, — відкоментував він. — Але на цей раз, здається, Іване Миколайовичу, вам каюк. Якщо ви викрутитесь, я буду здивований.
Тут я обурився:
— То вже жодної чесної справи зробити не можна, щоб тебе за ідіота не вважали?
Пауза.
— А раптом! Кумедний ви юнак! Гаразд, розкажіть нам з Володею що-небудь веселе. Як вас куди-небудь занесло. А потім поговоримо.
Що правда, то правда. Саме несе мене повсякчас. Та що дивно, несе завжди не за течією, а проти.
От вам, будь ласка, типова і яскрава історія. Історія ДОГАНИ ЗА БЛАЗНЮВАННЯ У ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ МІСТА ЧИСТООМУТА.
Наш завод авіаційний. Він опановує нові прилади, налагоджує технологічний процес, а потім передає на інші заводи для великосерійного виробництва. Т весь час наші співробітники на тих заводах цілими командами крутяться. Дмитрієв часто їздив і мене з собою брав. Як інженера і складальника. Так я опинився в місті Чистоомуті. На філіалі.
Йду по вулиці. Бачу рибний магазин. Ну, нічого мені робити в рибному магазині. Мешкаю в готелі, годуюсь у ресторані, задарма мені тієї тріски не треба чи хека.
Та все ж таки несе мене туди. Заходжу. Дивлюсь — оселедці продаються. Пречудові оселедці! Якийсь чоловік їх купує. І каже: