25 професій Маші Філіпенко

Та неприємності й тут у мене були. Щоправда, згодом вони в подяку вилились. І навіть у ГРАМОТУ ЗА ЗРАЗКОВУ РОБОТУ РАДІОРУБКИ.

У нашому таборі, як і в кожному іншому, постійно паслись усілякі делегації від заводу: місцевком, профком і так далі. Районні та міські оглядові комісії. А що? Є можливість провести приємний день за містом. Ні турбот, ні клопотів. Припечуть тебе, нагодують, напоять, самодіяльність покажуть і додому відвезуть.

Що гостинніше ті комісії стрічають, то з більшим бажанням вони приїхати прагнуть.

Наш начальник чинив не так. Тільки-но комісія, приїхала, він негайно запускає її у ревізійну діяльність. По усіх загонах проведе, усі плани і розпорядки покаже. Ванни й туалети продемонструє. Особливо «важких» дітей приведе для бесіди. Пояснить, якого йому інвентаря не вистачає. Поведе в ізолятор, у бухгалтерію, на кухню. Збере профспілкові внески і попросить на завод відвезти. І навіть обід покаже… А коли йому натякнуть, що варто б перекусити, мовляв, відповість:

— Це правильно. Варто. Та от біда, у нас перший загін на день раніше з походу вернувся. І все на кухні до тла підмів. Нема нічого!.. Та ви не засмучуйтесь. Біля станції є чудова робітнича їдальня ресторанного типу. Там перед електричкою і поїсте.

— Як? А ми свою машину відпустили вже…

— А ми нашого шофера…

І от якось після такого поводження з черговою делегацією в час найбільшого розчарування моя передача розпочалась. Спочатку все було гаразд, Магомаєв співав, Едуард Хіль. І раптом:

— А зараз на прохання дітей першого загону розучимо з вами легендарну пісню «Мурка». Народ прагне її знати! Прослухайте спершу мелодію у виконанні акордеону.

Заграв акордеон. Комісія зробила стійку.

— А тепер записуйте слова першого куплета.

Комісія за олівці.

Все це від… бу… валось
В со… няч… ній О… де… сі,
Де ко… тів не… лі… чене чис… ло.
Там вони жи… ру… ють
І кра… дуть со… сис… ки,
Коли в цьо… му ді… лі по… вез… ло.

— Записали? Пишіть далі:

З ни… ми була кіш… ка,
Зва… ли її Мур… ка,
Кіш… ка не… ха… зяйською бу… ла.

— Запам'ятали? Прослухайте цей куплет у виконанні вожатого третього загону Миколи Александрова.

А тепер у виконанні кухаря дядька Сашка…

І сипались, і сипались із репродуктора ці та інші нісенітниці:

Ось пішли на діло –
Сиру закортіло.
І крокує кішка в магазин.
Мурці сумно стало –
Тут не підмітали
І нема для покупців корзин, –

співає хор ізолятора з медсестрою Лушиною.

В темному провулку
Ми спіймали Мурку,
Дати за це Мурці молока…

Ох і врізала ж мені комісія! Коли б не товариш М'ятов, вилетів би я з табору як корок. За пропаганду блатних смаків і згубного впливу Заходу. Він захистив мене перед дирекцією. А дирекція його любила й поважала, бо сама мала дітей, а діти любили цей табір…

Та бог із ним, тим епізодом –
Звичайний, пересічний факт.
А йде про те, як я з народом
(молодшого шкільного віку)
Свій налагоджував контакт.

Вечорами я ходив до молодшого загону і бесідував з дітьми. Вони мені загадували загадки, розповідали анекдоти, а я на них реагував.

Я зробив велику ляльку — бегемота і назвав його Робертом. Після крокодила Гени працювати з крокодилом, що ковтає зайців, стало неможливо. А дурний і нетямущий бегемот міг ковтати кого завгодно.

Зайця звали Тузик. То був сторожовий заєць. Він міг об'єкти охороняти. Склади там або магазини. І коли з'являлись злодюжки чи диверсанти, сторожовий Тузик чимдуж мчав до начальства чи в міліцію.

— Здрастуйте, — говорив я малюкам усоте. — Це я. То мій сторожовий Тузик. А це Роберт. Мені його господарі на якийсь час лишили доглядати. Вони у відпустку поїхали. Боюсь, що на все життя. І ще я боюсь, щоб мій Тузик оцього Роберта часом не відлупцював.