Він почав виконувати куплети і частівки. В іншій аудиторії це було б дико. Але тут зібралися професіонали і все звучало цілком нормально. Так само, як у нас в цеху аналіз причин згорання потенціометрів.
— Ось куплети для Далекого Сходу.
Тихомиров сказав тоді, що не варто привертати до цього увагу. Кількість ікри все одно не збільшиться. Або ось ще:
Він сказав — співай не співай, пити менше не стануть. Ні до чого нам це.
— Дякую, — сказав Север'янцев. — Якщо ви не до кінця прояснили картину, то досить вагомо її доповнили.
— Так, — сказав Мосалов. — Я б отаке також не пропускав. (Пауза.) Є ще бажаючі доповнити картину?
І раптом як грім з ясного неба:
— Є!
Батечки! Це ж Великий Гуморист!
— Дозвольте мені сказати. Я бачу, справа у вас більш ніж складна. І, по-моєму, рішення ви не знайдете. Тому що у вас і Шубовсть правий, і Тихомиров не винний.
— Так не може бути! — вигукнув Север'янцев.
— Може. В чому правий Шубовсть? У тому, що Тихомиров дійсно заважає, а може, навіть шкодить Циркконцерту. Я, наприклад, і багато інших облишили писати через нього. Дядьєв, Ред і Калошин його хвалять. А що їм лишається робити? Вони вміють писати лише для цирку. У них нема іншого фаху. Коли Тихомиров виграє справу — їм кінець, якщо вони проти нього виступали. Якщо програє Тихомиров — вони також молодці, за слабкого заступились. Ніхто їх не осудить. Од начальника все залежить. Тихомиров і замовлення робить, і ціни за номери і цілі програми визначає. І сто разів треба подумати, перш ніж з ним посваритись. Отож ваш Шубовсть на вельми великий ризик іде. А номери Тихомиров справді нищить. І найкращі. Є у нього такий лозунг для співробітників, напівтаємний: «А що нам буде, коли ми цей номер не пропустимо?» Нічого йому не станеться. Хоч тричі Шекспірові від естради відмовляй. Та він просто не може бути в чомусь винним. Він ніяких постанов, рішень, законів — нічого не порушує. І, як не дивно, розмову тільки так і можна вести — гарний він, а чи поганий. Та, я гадаю, не Марина Вікторівна має це робити. Вона його підлегла. Вона сама так живе.
— Вибачте, — втрутився Север'янцев. — Ми так ніколи не виберемось. У вас що-небудь відхиляли?
— Казку мою про одяг знаєте?
— Знаємо. Є такий мультфільм.
— Так ось, тут її, відхилили. Не треба привертати увагу до поганого одягу. У нас в країні на сьогодні є важливіші проблеми. В іншій казці у мене три брати діють. Перший варить сталь, другий запускає супутники, а третій одержує по 33 поросята від однієї свиноматки. Мені було сказано: «У російських народних казках третій брат завжди дурень. Отже, ви натякаєте, що у нас дурні займаються сільським господарством». — «Я натякаю, ті скажуть…» Скільки інтермедій пропало! Ви помітили, що нині у ваших концертах переважно співаки працюють, гімнасти, фокусники, дресирувальники, а не клоуни, куплетисти, тобто розмовники. Так ось це його заслуга!
На цих словах Кічалова підвелась і вклонилась Гумористові:
— Дякую, товаришу Дзюровський, не чекала.
— Будь ласка, товаришу Марино Вікторівно, сам не чекав.
Спасибі Гумористові. Дійсно спасибі! Щочетверга до нього їздитиму у футбол грати, щоб він довше прожив. Фіг у мене цей товстий професор хоч один гол заб'є. І цей сміттєвий ящик також!
Тільки після виступу Дзюровського я збагнув, якої великої помилки допустились Тихомиров з судом. Були б збори — необхідно ухвалу приймати. А яку? Тільки проти мене. Заходи вживати. Які? Безперечно, лише каральні. А коли товариський суд — можна ухвалу не приймати: радитись, думати, відхиляти позов. Тобто суд для мене надзвичайно вигідний. Велика гласність. І Тихомиров лишається в очах усіх кандидатом на завідування пожежною безпекою. Це в разі мого виграшу. В разі їхньої перемоги суд міг би запропонувати адміністрації мене звільнити. (Чого б збори зробити не могли.) Отже, суд — це загострення ситуації, доведення її до вибуху. А отже, знову ходіння по лезу.
Далі голова профкому виступав. Товариш Добронравов Т.П. Колишній нижній гімнаст. (Громадянин товариш-дядько.)
— Ми у профкомі були надзвичайно здивовані листом Шубовстя. Адже йому вже ніхто працювати не заважав. Йому були створені всі умови для зростання і просування. Профком неодноразово виділяв йому путівки, заохочував. Профком клопотав про підвищення його ставки. Єдине, чого не заохочував профком у Шубовсті, — партизанщини, як він каже, імпровізації. Ми не можемо ставити успіх у глядача в залежність од настрою нашої прими. Репертуар повинен бути надійний, перевірений, якісний і соціально зрілий. Проте Шубовстя, і я сам цьому свідок, повсякчас тягне на загравання з публікою. На створення непередбачених ситуацій. Він навіть не замислюється: а раптом це потрібно лише йому? А раптом глядачеві це зовсім не потрібно? І Анатолій Сергійович абсолютно правий, вимагаючи стабільного, перевіреного репертуару. Ми не приватна лавочка, ми — державна організація. І конфлікт ясний. Ні в якому разі не можна лишати його без наслідків. Тихомиров — заслужений працівник цирку. Його діяльність бездоганна. Профспілковий комітет вважає, що необхідно зробити все, щоб Анатолій Сергійович був убезпечений від подібних ситуацій, а Шубовсть покараний.