Яким Мачмур був або дуже цінний для Ніка та AX, або йому подобався
Дорогою до школи в Канаді юнак прослизнув до офісу ФБР у Гонолулу і розповів про викрадення та шантаж в Індонезії. Бюро консультувало ЦРУ та AX щодо офіційної процедури у міжнародних справах, і Девід Хок, прямий начальник Ніка та директор AX, вилетів з Ніком на Гаваї.
"Індонезія - одна з гарячих точок світу", - пояснив Хоук, простягаючи Ніку портфель довідкових матеріалів. «Як ви знаєте, вони щойно прийняли гігантську криваву лазню, і Чіком відчайдушно намагаються врятувати свою політичну владу та відновити контроль. Хлопець, можливо, описує місцеве злочинне угруповання. Вони мають деякі красуні. Але з Іудою та Генріхом Мюллером. на волі у великій китайській джонці, я відчуваю запах. Просто їхня гра з викрадення молоді з багатих сімей та вимоги грошей та співпраці з Chicoms - (Китайськими комуністами). Звісно, їхні сім'ї це знають. Але де ще ви можете знайти людей, які б убили своїх родичів за прийнятну ціну? "
"Яким справжній?" - Запитав Нік.
«Так. ЦРУ-ДЖАК передало нам фотографію по рації. І ми доставили одного викладача з Макгілла тільки для швидкої перевірки. Він же хлопчик Мачмур, все гаразд. Як і більшість любителів, він втік і забив на сполох, перш ніж дізнався всі дані. Йому слід залишитися зі своєю сім'єю і зібрати факти. Це, Ніколас те, у що ви входите..."
Після довгої розмови з Акімом Хоук ухвалив рішення. Нік і Акім вирушать до ключового пункту діяльності - анклав Мачмура на острові Фонг. Нік повинен був зберегти роль, в якій його представили Акіму і яку він буде використовувати як прикриття в Джакарті; він був "Аль Бардом", американським імпортером творів мистецтва.
Акіму сказали, що «пан Бард» часто працював на те, що називається американськими спецслужбами. Він здавався цілком враженим, а може, суворий засмаглий вигляд Ніка та його вигляд твердої, але м'якої впевненості допомогли.
Коли Хоук склав план і вони розпочали інтенсивну підготовку, Нік ненадовго засумнівався у судженні Хоука. «Ми могли б прилетіти звичайними каналами», - заперечив Нік. "Ви могли б доставити мені підводний човен пізніше".
"Повір мені, Ніколас", - заперечив Хоук. «Думаю, ви погодитеся зі мною до того, як ця справа стане старішою або після того, як ви поговорите з Гансом Норденбоссом, нашою людиною в Джакарті. Я знаю, що ви бачили багато інтриг та корупції. В Індонезії це спосіб життя. Ви оціните свій тонкий підхід і вам може знадобитися субмарина».
"Вона озброєна?"
Ні. У вас буде чотирнадцять фунтів вибухівки і ваша звичайна зброя».
Тепер, стоячи в тропічній ночі з солодко-затхлим запахом джунглів у ніздрях і ревущими звуками джунглів у вухах, Нік пошкодував, що Хоук не з'явився. Неподалік розбилася якась важка тварина, і Нік повернувся на звук. У нього під пахвою був свій особливий «Люгер», Вільгельміна, і Х'юго з гострим лезом, який міг ковзати в його долоню при дотику, але цей світ здавався величезним, ніби він міг вимагати великої вогневої сили.
Він сказав у темряву: «Яким. Чи можна спробувати пройтися пляжем?»
"Ми можемо спробувати."
"Яким шляхом було б логічно дістатися острова Фонг?"
"Я не знаю."
Нік зробив поглиблення в піску на півдорозі між лінією джунглів і прибоєм і плюхнувся вниз. Ласкаво просимо до Індонезії!
Яким приєднався до нього. Нік відчув солодкий аромат хлопчика. Він відкинув свої думки. Яким поводився як добрий солдат, який підпорядковується наказу шановного сержанта. Що, якщо він використав парфуми? Хлопець завжди старався. Було б несправедливо думати…
Нік спав із котячою настороженістю. Кілька разів його будили звуки джунглів, і вітер, що розбризкує бризки на їхні ковдри. Він відзначив час – 4:19. Це буде 12.19 у Вашингтоні напередодні. Він сподівався, що Хоук насолоджується гарним обідом.
Він прокинувся, засліплений яскравим світанковим сонцем і вражений великою чорною фігурою поруч із ним. Він відкотився в протилежному напрямку, поцілив у ціль, прицілюючись Вільгельміну. Яким крикнув: "Не стріляйте".
"Я не збирався", - прогарчав Нік.