Коли ви розпочали боротьбу з ворогом і розумієте, що поступу нема, змішайтеся з ним і станьте єдиним цілим. Доки ви разом, то можете перемогти, застосувавши необхідний прийом… Часто можна здобути впевнену перемогу завдяки вмінню зливатися з ворогом, а якщо розділитеся, ви втратите свій шанс на звитягу.
Дотримання 1
У лютому 1815 року імператор Наполеон утік із острова Ельба, де його тримали в ув’язненні європейські альянти, й повернувся до Парижа, пройшовши країною маршем, що схвилював усю Францію, залучивши на свій бік військо і громадян усіх станів і прогнавши з трону короля Луї XVIII. Однак, відновлюючи свою владу, Наполеон уже до березня зіткнувся з тим, що ситуація у Франції докорінно змінилася. Країна була розорена, не було союзників серед інших європейських держав, а найбільш лояльні й найважливіші міністри залишили його або виїхали з країни. Зі старого режиму лишився один чоловік — Жозеф Фуше, колишній міністр поліції.
За свого попереднього правління Наполеон довіряв Фуше всю брудну роботу, але ніколи так і не зміг розкусити його. Імператор мав штат агентів, аби стежити за всіма міністрами і мати щось на них, а от на Фуше не було нічого. Якщо міністра підозрювали в якомусь порушенні, Фуше не сердився і не сприймав це як особисту образу — він корився, кивав, усміхався, змінював кольори, як хамелеон, пристосовувався до вимог моменту. Спочатку це було приємно й чарівно, але з часом це доводило Наполеона до розпачу, бо він відчував, що цей слимак його переграв. Наполеонові доводилося в різний час звільняти всіх найважливіших міністрів, навіть Талейрана, але він не чіпав Фуше. І ось у 1815 році, знову опинившись при владі і потребуючи допомоги, він не мав нікого, крім Фуше, на посаду міністра поліції.
Через кілька тижнів шпигуни повідомили Наполеонові, нібито Фуше мав таємні контакти з міністрами інших країн, зокрема з Меттерніхом в Австрії. Побоюючись, що його найцінніший міністр змовляється з ворогами, Наполеон, доки не пізно, вирішив з’ясувати правду. Він не міг прямо висунути звинувачення цьому слимакові Фуше. Йому потрібні були надійні докази.
Здавалося, це станеться у квітні, коли приватна поліція імператора затримала віденця, який прибув до Парижа для передачі інформації Фуше. Наказавши привести чоловіка до себе, Наполеон погрожував йому негайним розстрілом, якщо той не зізнається. Чоловік зламався й визнав, що привіз Фуше листа від Меттерніха, написаного невидимим чорнилом, про організацію конфіденційної зустрічі спеціальних агентів у Базелі. Наполеон, відповідно, наказав власним агентам інфільтрувати зустріч. Якщо Фуше й справді змовлявся про зраду, його можна буде впіймати на гарячому й повісити.
Наполеон із нетерпінням чекав на повернення агента, але, на його подив, той з’явився через кілька днів і доповів, що йому не вдалося підслухати нічого, що дало б підстави звинуватити Фуше у змові. Власне, здавалося, що інші агенти підозрювали Фуше у подвійній грі проти них, але ніби він увесь час працював на Наполеона. Імператор не йняв цьому віри, бо відчував, що Фуше якось ошукав його.
Наступного ранку Фуше був у Наполеона і зауважив: «До речі, ваша величносте, я ще не говорив вам, що кілька днів тому одібрав листа від Меттерніха; я тим часом переймався важливішими справами. Крім того, його емісар забув передати мені порошок, що виявляє написане… Ось він нарешті». Переконаний, що Фуше грається з ним, Наполеон вибухнув: «Фуше, ви — зрадник! Мені слід було повісити вас!» Він нагримав на Фуше, але не міг його вигнати без доказів. Фуше лише висловив здивування з приводу слів імператора, але в душі посміхався, радіючи успіху своєї дзеркальної гри.
Тлумачення
Протягом багатьох років Фуше знав, що Наполеон вивищувався над оточенням, бо цілодобово шпигував за ним. Міністр вижив у цій грі, бо мав шпигунів, які шпигували за шпигунами Наполеона, і цим зводив нанівець усі заходи імператора проти себе. Щодо базельської зустрічі Фуше навіть узяв реванш: знаючи про подвійного агента Наполеона, він повернув справу так, ніби й сам був лояльним подвійним агентом.
Фуше домігся влади і процвітав за безчасся завдяки тому, що вів із оточенням дзеркальну гру. Під час Французької революції він був радикальним якобінцем. Після терору став поміркованим республіканцем; за Наполеона перетворився на переконаного імперіаліста, якому Наполеон подарував дворянство і титул герцога Отранто. Якщо зброєю Наполеона було копання в брудній білизні людей, то Фуше збирав бруд і на Наполеона, і на всіх інших. Це давало йому змогу передбачати плани й бажання імператора, аби, перш ніж той устигав розтулити рота, висловлювати почуття свого пана. Прикриваючи свої дії за допомогою стратегії дзеркала, Фуше міг також планувати наступ, не боячись, що його спіймають на гарячому.
ВИКРАДЕНИЙ ЛИСТ
Коли мені треба збагнути, наскільки людина розумна чи дурна, добра чи лиха, про що вона думає, я силкуюся надати своєму обличчю такого самого виразу, як у неї, а тоді чекаю, щоб уже думки й почуття з’явилися в мене теж такі самі.
У цьому сила віддзеркалювання вашого оточення. По-перше, ви даєте людям відчуття, що повністю поділяєте їхні думки та цілі. По-друге, якщо вони підозрюють, що у вас є приховані мотиви, дзеркало прикриє вас від них, не даючи прорахувати вашу стратегію. Це їх обурить і виб’є з колії. Подвоюючи ставки, ви позбавляєте їх можливості загрожувати вам, перехоплюєте ініціативу, змушуєте їх відчути себе безпорадними. Ви також одержуєте можливість вибирати, коли і як вибити їх із колії, а це ще один шлях до влади. Дзеркало заощаджує вам розумову енергію: копіювання чужих рухів дає вам простір для розроблення власної стратегії.
Дотримання 2